Лизогуб Ілля Іванович

Тарас Шевченко. Портрет Іллі Лизогуба. 1846–1847

Пам’ятник Лизогубам. Седнів

Ілля́ Іва́нович Лизогу́б (12 жовтня 1787 Куликівка — 1867) — український меценат, композитор-віолончеліст та піаніст, який заснував у Седневі впливове мистецьке коло. Друг і покровитель поета Тараса Шевченка. У юності — ад'ютант генерал-губернатора Малоросії Ніколая Рєпніна-Волконського.

Син Івана Лизогуба. Брат Олександра та Андрія Лизогубів. Зять Івана Гудовича.

Біографія

Ілля Лизогуб належав до козацько-старшинського роду Лизогубів. За сімейною традицією став військовим, служив в Ізмайлівському полку, брав участь в Австрійському поході московської армії, був ад'ютантом малоросійського генерал-губернатора князя Миколи Рєпніна-Волконського. За мужність та відвагу, проявлені у Бородинській битві, Лизогуба нагородили золотою шпагою.

Ілля Іванович не стояв осторонь суспільно-політичного життя України, належав до таємної масонської ложі «З'єднаних слов'ян», про що свідчив диплом, виданий йому 27 травня 1818 року і знайдений вже після смерті Іллі Івановича[1]. До цієї ложі входили українці, росіяни та поляки, які прагнули встановити дружні стосунки між цими народами, що мали об'єднатися у вільну спілку.

Деякий час Лизогуб перебував за кордоном, а 1821 року в чині полковника вийшов у відставку і повернувся до Седнева, де жив у родовому маєтку з дружиною Єлизаветою Іванівною, дочкою генерал-фельдмаршала Івана Гудовича, фрейліною.

Ілля Іванович був людиною різнобічно обдарованою, захоплювався музикою, добре грав на роялі, чудово співав. Лизогуб написав твір для віолончелі, який у наш час виконали викладачі Чернігівського музичного училища імені Л. М. Ревуцького.

Історик Микола Маркевич так характеризував Іллю Лизогуба: «Чудовий музикант, піаніст, віолончеліст, співак і композитор, гарний живописець, пристрасний гідравлік, він прикрашає Седнів садами, фонтанами і живе тихо, скромно, але як пан»[2].

Ілля Лизогуб і Тарас Шевченко

Ілля Лизогуб і Тарас Шевченко познайомилися 1846 року в Седневі. Лизогуб матеріально допоміг поетові-засланцеві, купивши деякі його малюнки.

Ілля Лизогуб разом із братом Андрієм, поетом Олексієм Толстим й А. Гудовичем просив Василя Перовського поклопотатися про полегшення долі поета.

Шевченко листувався з Лизогубом (листи не збереглися). У листах до знайомих поет часто просив передати вітання Іллі Івановичу.

1846 року в Седневі Шевченко виконав олією портрет Іллі Лизогуба (65,5 х 53,5). Нині цей портрет зберігається в Києві в Національному музеї Тараса Шевченка.

Українська марка з портретом Іллі Лизогуба

Примітки

1. Кониський Олександр. Тарас Шевченко-Грушівський. — К., 1991. — С.198.
2. Сапон Володимир. Седнів. — Ніжин, 2004. — С.43.

Література

• Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. . — С.353.
• Самохіна Н. Родина Лизогубів та її внесок у розвиток культури // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. — Випуск 7. — Чернігів, 2006. — С.51—52.