|
Лахміди
Лахмі́ди (араб. اللخميون), бану Лахм (араб. بنو لخم) — арабська царська династія, що правила приблизно у 300-602 роках у північно-східній частині Аравії.[1] Столицею держави було місто Аль-Хіра у нижній течії Євфрату (нині територія Іраку). За припущеннями істориків Лахміди мали єменське коріння та проживали на берегах Євфрату від II століття[2]. ІсторіяЛахмідська держава виконувала роль своєрідного буферу між Візантією та Сасанідським Іраном. Упродовж свого правління Лахміди були васалами Сасанідів. Останні підтримували Лахмідів своїми арсеналами в Укбарі й Анбарі. Зокрема, Лахміди отримували від Сасанідів чудові шкіряні намети, які на відміну від повстяних юрт вважались престижною річчю. Армія Лахмідів копіювала організацію армії Сасанідів. Цар покладався на загін найманців, з яких також формувалась гвардія, куди набирали найзатятіших головорізів. Гарнізон столиці називався давсар чи шахба. Щороку в розпорядження Лахмідів іранці надавали 1000 вершників. Зрештою, в складі армії був загін з 500 вояків, що складався з узятих серед сусідів заручників. Загони очолювали командири (ардаф), які були близькими родичами царя. Допоміжні загони з дружніх племен залучались тільки до великих кампаній. Основні сили лахмідської армії складала кіннота[3]. 502 року цар Кіндідів Харіса захопив аль-Хіру, втім невдовзі, отримавши допомогу від перського шаха, Лахміди вигнали Кіндідів зі своєї столиці. А 528 року цар Мунзір III завдав Кіндідам нищівної поразки. У період між 540 і 547 роками царство Кінда було остаточно знищено Лахмідами. Однак невдовзі на заміну Кіндідам візантійці мобілізували арабське плем'я Гассанідів. 578 року останні здійснили набіг і розграбували столицю Лахмідів. Втім через суперечки з Візантією Гассаніди невдовзі втратили владу, а їхнього правителя було заслано[4]. 602 року перси повалили династію Лахмідів, а 611 — остаточно ліквідували царство. Правителі Лахмідського царства
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||
