Лайош Кю

Ф
Лайош Кю
Особисті дані
Народження 5 липня 1948(1948-07-05) (76 років)
  Секешфегервар, Угорщина
Зріст 180 см[1]
Вага 63 кг[1]
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1968 Угорщина «Відеотон» 16 (0)
1968–1974 Угорщина «Ференцварош» 83 (17)
1974–1975 Угорщина «Вашаш» 24 (1)
1975–1977 Угорщина «Волан»  ? (?)
1978–1979 Бельгія «Брюгге»  ? (?)
1979–1980 США «Баффало Стелліонс»  ? (?)
1980–1983 Австрія «Айзенштадт»  ? (?)
1983–1984 Австрія «Менхгоф» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1972 Угорщина Угорщина 8 (1)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лайош Кю (угор. Lajos Kű, нар. 5 липня 1948, Секешфегервар) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Ференцварош» та «Брюгге», а також національну збірну Угорщини.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1968 року виступами за команду «Відеотон», в якій того року взяв участь у 16 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ференцварош», до складу якого приєднався 1968 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. За цей час чотири рази ставав віце-чемпіоном Угорщини в 1970, 1971, 1973 і 1974 роках, а також виграв Кубок Угорщини в 1972 і 1974 роках.

Згодом з 1974 по 1987 рік грав у складі команд «Вашаш» та «Волан», після чого Лайош втік до Італії через Суботицю. Міжнародна футбольна асоціація відсторонила його від футболу на один рік, а надалі нападник грав за бельгійське «Брюгге». У своїй другій грі за «Брюгге» він зіграв у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1978 року проти «Ліверпуля», де його команда програла 0:1[2].

У 1979/80 роках провів сезон у США, після чого три сезони виступав у австрійській Бундеслізі за «Айзенштадт», а завершив ігрову кар'єру у нижчоліговій австрійській команді «Менхгоф», за яку виступав протягом 1983—1984 років.

Виступи за збірну

14 травня 1972 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі відбору на чемпіонату Європи 1972 року проти Румунії (2:2)[3]. За три дні Кю зіграв і у матчі переграванні, в якому його команда обіграла румунів 2:1 і кваліфікувалась у фінальну стадію чемпіонату Європи 1972 року у Бельгії. Там Лайош зіграв у обох матчах — у півфіналі проти Радянського Союзу (0:1) і матч за третє місце проти Бельгії (1:2), у якому він забив гол.

Через місяць складі збірної він був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1972 року у Мюнхені, де разом з командою здобув «срібло».

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 1 рік, провів у її формі 8 матчів, забивши 1 гол.

Титули і досягнення

«Ференцварош»: 1972, 1974

Примітки

  1. ↑ а б в г Olympedia — 2006.
  2. ↑ European Competitions 1977-78. www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2022.
  3. ↑ Romania vs Hungary. eu-football.info. Процитовано 14 грудня 2022.

Література

  • Ki kicsoda a magyar sportéletben? [Who's Who in the Hungarian Sport Life], Volume II (I–R). Szekszárd: Babits Kiadó, 1995, p. 217., ISBN 963-495-011-6
  • László Rózsaligeti. Magyar olimpiai lexikon [Hungarian Encyclopedia of Olympics]. Budapest: Datus, 2000. ISBN 963-00-5577-5

Посилання