uk %D0%9B%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%B2 %D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE %D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Кирило Юрійович Лавров
Кирило Юрійович Лавров
рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Ім'я при народженні	рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Народився	15 вересня 1925; Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	27 квітня 2007 (81 рік); Санкт-Петербург, Росія; лейкоз;
Поховання	Богословське кладовище
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, актор театру, кіноактор, політик, кінорежисер, театральний режисер, режисер
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1950—2007
Партія	ВКП(б)
Дружина	Миколаєва Валентина Олександрівна
Діти	син — Сергій (1955),; дочка — Марія (1965)
Батьки	Юрій Лавров
IMDb	ID 0492253
Автограф
	Нагороди та премії
	; ; ; ; Почесний громадянин Санкт-Петербурга Премія Президента Російської Федераціїd
	Кирило Юрійович Лавров у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавров.

Кири́ло Ю́рійович Лавро́в (рос. Кири́лл Ю́рьевич Лавро́в; нар. 15 вересня 1925, Ленінград, РРФСР, СРСР — пом. 27 квітня 2007, Санкт-Петербург, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1970). Народний артист СРСР (1972).

Життєпис

Народився в сім'ї народного артиста СРСР, одного з провідних артистів Київського російського театру імені Лесі Українки Юрія Сергійовича Лаврова і ленінградської актриси, читця Ольги Іванівни Гудим-Левкович. Під час німецько-радянської війни був в евакуації в Кіровськой області і Новосибірську, підлітком працював в радгоспі, токарем на заводі H352 Наркомату боєприпасів.

З 1943 по 1950 рік служив в армії: вчився в Астраханській військово-авіаційній школі механіків, потім п'ять років служив техніком на одному з Курильських островів, обслуговував пікіруючі бомбардувальники «Пе-2». Після демобілізації поступив в трупу київського Театру російської драми імені Лесі Українки.

З 1955 року перейшов в трупу Академічного Великого драматичного театру імені М. Горького. Брав участь в постановках Г. А. Товстоногова «П'ять вечорів», «Лихо з розуму», «Океан», «Міщани», «Ревізор», «Три сестри».

Знімався в головних ролях в кінофільмах «Живі і мертві», «Брати Карамазови», «Приборкання вогню», «Довіра», «Мій ласкавий і ніжний звір», «Майстер і Маргарита». Як режисер спільно з Михайлом Ульяновим зняв другу і третю серії фільму «Брати Карамазови» (першу знімав І. О. Пир'єв, але він помер під час зйомок фільму).

Був удостоєний Ленінської премії за втілення образу Леніна в радянському кінематографі і театрі протягом ряду років (1976—1982).

Після смерті Георгія Товстоногова за рішенням колективу став художнім керівником АБВТ.

Вступив в КПРС в 1946 році. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР (1989—1991) від Союзу театральних діячів СРСР. Очолював Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. Президент Міжнародної конфедерації театральних союзів (з 1992 року).

Лауреат Державних премій СРСР і Росії. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії Президента Росії «За внесок у розвиток кіномистецтва» (2000). Лауреат Царськосельської художньої премії (2004). Почесний громадянин Санкт-Петербурга.

Зібрав велику домашню бібліотеку з історії Росії і Петербурга.

З дитинства захоплювався спортом. Мав 1-й юнацький розряд з гімнастики. Чудово ходив на лижах, прекрасно фехтував. Уболівальник «Зеніту». Багато років був капітаном футбольної команди ВДТ. Помер 27 квітня 2007 в Санкт-Петербурзі після важкої хвороби.

Вшанування пам'яті

У січні 2000 року ім'я «Кирило Лавров» привласнено малій планеті 6764, відкритою Кримською обсерваторією 7 жовтня 1981 року.

Сім'я

Дружина — Миколаєва Валентина Олександрівна. Син — Лавров Сергій Кирилович (1955 р. н.). Дочка — Лаврова Марія Кирилівна (1965 р. н.). Внучка — Семенова Ольга Володимирівна.