|
Кіт Гакетт
Кіт Стюарт Гакетт (англ. Keith Stuart Hackett, нар. 22 червня 1944[1]) — колишній англійський футбольний арбітр. Включений до числа 100 найкращих арбітрів усіх часів у списку, який веде Міжнародна федерація історії та статистики футболу (IFFHS).[2] Кар'єраПочав судити в місцевих лігах в районі Шеффілд, Південний Йоркшир в 1960 році[3] Він дістався до Північної прем'єр-ліги і став лайнсменом футбольної ліги в 1972 році. Через три роки він був включений до Додаткового списку арбітрів і через рік, у 1976 році, до основного списку у віці лише тридцяти двох років. В 1979 році був лінійним арбітром у бригаді Рона Чалліса у фіналі Кубка Англії. У наступному сезоні він як головний арбітр обслужив півфінал Кубка Англії між «Арсеналом» та «Ліверпулем». Матч завершився внічию 0:0, після чого за тогочасними правилами було призначене перегравання, яке він також відсудив, але і ця гра закінчилась внічию, цього разу 1:1, і для визначення фіналіста знадобилось ще два перегравання, в яких Гакетт вже участі не брав. У наступному сезоні він відсудив фінал Кубка Англії 1981 року на «Вемблі», який завершився внічию 1:1 між «Тоттенгем Готспур» та «Манчестер Сіті». На той момент йому було лише тридцять шість років і він став одним із наймолодших арбітрів фіналу Кубка. Томмі Гатчисон із «Сіті» забив обидва голи, в результаті чого знову було необхідне перегравання, яке Гакетт також відсудив на «Вемблі», гра закінчилася перемогою «Тоттенгему» з рахунком 3:2[4]. На наступний сезон 1981/82 Гакетт був включений до списку арбітрів ФІФА. Пізніше Кіт працював на Суперкубку Англії 1984 року, в якому «Евертон» переміг «Ліверпуль» 1:0, завдяки автоголу Брюса Гроббелаара. У 1986 році Гакетт судив фінал Кубка ліги, де «Оксфорд Юнайтед» переміг КПР 3:0. На міжнародному рівні він був серед арбітрів на чемпіонаті Європи 1988 року, де 10 червня на «Рейнштадіоні» відсудив нічийну гру Західної Німеччини з Італією в групі А[5]. Гакетт також працював на Олімпійському футбольному турнірі 1988 року, провівши півфінал між Бразилією та Західною Німеччиною (1:1), який Бразилія виграла в серії пенальті. Він судив матч ліги 1990/91 років між «Манчестер Юнайтед» та «Арсеналом» на «Олд Трафорді», відомий як 21-man brawl[en]. На 60 хвилині матчу виникла бійка, в якій взяли участь всі 11 гравців «Юнайтед» та 10 гравців «Арсеналу» (лише воротар лондонців Девід Сімен був єдиним гравцем, який залишився невтягнутим)[6]. Гекетт за результатами сутички показав лише дві жовті картки «канонірам» і жодної «манкуніацям», тим не менш Футбольна асоціація покарала клуби зняттям очок («Арсенал» втратив два очки, а «Юнайтед» — одне) та штрафами в 50 000 фунтів стерлінгів[7]. Він продовжував бути одним із найстарших англійських арбітрів, навіть після втрати статусу арбітра ФІФА за віковими ознаками наприкінці 1991 року. Незважаючи на те, що в кінці сезону 1991/92 років він досяг максимального віку для англійських арбітрів, йому було надано право на продовження роботи, завдяки чому Гакетт був включений до першого набору арбітрів Прем'єр-ліги на дебютний сезон 1992/93 років. По його завершенні арбітру було надано ще один додатковий сезон, перш ніж він таки завершив свою кар'єру незадовго до свого 50-річчя в 1994 році. Подальша діяльністьПізніше він працював інспектором арбітрів до того, як 1 березня 2004 року він був призначений генеральним директором Professional Game Match Officials Board[en], замінивши Філіпа Дона. Хакетт також працював над просуванням знань про суддівство через кілька публікацій[8][9]. Він опублікував власну книгу Hackett's Law; a Referee's Notebook![10] у 1986 році[11]. На початку 2007 року Гакетт також випустив DVD-ROM під назвою Referee Academy для використання у навчанні арбітрами матчів, з санкції ФА, Футбольної ліги та Прем'єр-ліги[12]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
