Кхай Дінь

Кхай Дінь
в'єт. Khải Định Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнів'єт. Nguyễn Phúc Bửu Đảo Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 жовтня 1885(1885-10-08)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хюе, Хюе, В'єтнам Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 листопада 1925(1925-11-06)[1][2] (40 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Хюе, Хюе, Французький Індокитай Редагувати інформацію у Вікіданих
·туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняTomb of Khai Dinhd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Аннам Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмонарх Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовв'єтнамська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоAcadémie des sciences d'outre-merd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаімператор Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоДонг Кхань Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиDương Thị Thụcd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриNguyễn Phúc Bửu Tủngd, Nguyễn Phúc Dĩ Ngud і Nguyễn Phúc Dĩ Hyd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зTrương Như Thị Tịnhd, Hồ Thị Chỉd і Hoang Thi Cucd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиБао Дай Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Кхай Дінь (в'єт. Duy Tân; 8 жовтня 1885 — 6 листопада 1925) — 12-й імператор династії Нгуєн в державі Дайнам (фактично в Аннамі), який номінально володарював в 1916—1925 роках. Храмове ім'я Нгуєн Хоанг Тонг.

Життєпис

Молоді роки

Єдиний син імператора Донг Кханя від наложниці Зионг Тхі Тхук. Народився 1885 року в Хюе, отримавши ім'я Фук Биу Дао. 1889 року втратив батька, але не посів трону. Того ж року призначено принцом конфедерації племен седангів (на кордоні Аннаму). Це титул зберігав до 1897 року. 1906 року став хоаконгом (на кшталт герцога 1-го рангу) Фунгом.

Правління

1916 року після повалення імператора Зуї Тана оголошений новим правителем Дайнаму під ім'ям Кхай Дінь. У 1917 році наказав звести в Хюе палац Андінь, що було завершено 1918 року.

Намагаючись співпрацювати з французькою колоніальною адміністрацією, а натомість здобути більшу самостійність Аннаму, невдовзі після сходження на трон видав прокламацію щодо бажання зміцнювати свою владу під егідою Франції. 1918 року французька адміністрація підтримала пропозицію Кхай Дінь започаткувати національне святе, присвячене сходженню на трон Зя Лонга — першого імператора династії Нгуєн.

В свою чергу його профранцузька політика викликала невдоволення інтелігенції та націоналістів. 1919 року імператор видав наказ, за яким припинялося використання китайських ієрогліфів на письмі, впроваджувалася романізована в'єтнамська мова.

1922 року першим з в'єтнамських правителів відвідав Францію, де був гостем колоніальної виставки у Марселі. 1923 року доручив французьким чиновникам збирати з селян податки, частка з яких йшла на зведення імператорської гробниці. У відповідь відправив у вигнання лідерів визвольного руху. 1925 року передав свою сакральну функцію — піклування про храми й гробниці предків — французькій колоніальній адміністрації. Це остаточно поховало авторитет Кхай Діня.

Піддавався критики за розкішний спосіб життя, а також за свої бісексуальні звички. Також став споживачем опіуму, що погіршило його здоров'я. Зрештою 1925 року імператор помер від сухот. Йому спадкував єдиний син Бао Дай.

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Джерела

  • Chapuis, Oscar (2000). The last emperors of Vietnam: from Tu Duc to Bao Dai. Westport, Conn., USA: Greenwood Press. pp. 15–16. ISBN 978-0-313-31170-3