Кушуль Семіта Ісааківна

Семіта Ісааківна Кушуль
Народилася14 квітня 1906(1906-04-14)
Євпаторія
Померла11 грудня 1996(1996-12-11) (90 років)
Євпаторія
Країна Російська імперія → СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьбухгалтерка, краєзнавиця
БатькоІсаак Самуїлович Кушуль
МатиОлександра Іллівна Азар'євич
ДітиОлександр Веніамінович Кіскачі (усиновлений племінник)
Нагородипремія ім. І. І. Казаса

Семіта Ісааківна Кушуль (14 квітня 1906(19060414), Євпаторія — 11 грудня 1996, Євпаторія) — караїмознавиця, збирачка матеріальної й духовної спадщини караїмського народу, перша лауреатка премії ім. І. І. Казаса, що присуджується кримським фондом культури за видатні заслуги у розвитку культури свого народу[1].

Життєпис

Народилася в Євпаторії у квітні 1906 року в караїмській сім'ї. Батько — Ісаак Самойлович Кушуль (1865-1943), син караїмського вчителя, був громадським діячем в Євпаторії та членом Кримського союзу РСДРП. Мати — Ганна Гелеловна Кушуль, до шлюбу Азар'євич (1872-1911). Дядько — Арон Самойлович Кушуль (1870-1936), міський лікар в Балаклаві, керівник Балаклавського відділення Всеросійської Ліги для боротьби з туберкульозом і редактор газети «Балаклавський курортний листок». Старший брат — Авраам Ісаакович Кушуль (1900-2002, Сюрен), воював в Добровольчій армії, емігрував до Франції в 1920 році. Також мала братів Мойсея (помер 22 серпня 1924), Семена і сестру Сару (в шлюбі Кіскачі).

Освіта — незакінчена вища, бухгалтерка Євпаторійського винзаводу за професією. Авторка ряду цікавих робіт і публікацій, в тому числі про археолога Авраама Фірковича. Вона боролася проти фальсифікацій історії караїмів та опікувалася реабілітацією імені вченого[1]. Спілкувалася з С. М. Шапшалом, М. О. Баскаковим, Б. Я. Кокенаєм і багатьма іншими караїмськими діячами. Зібрані Кокенаєм і Кушуль цінні караїмські та раббанітські рукописи складають окремий фонд, що зберігається у відділі рукописів Вільнюського університету в Литві. Іменем Семіти Кушуль названий караїмський музей в Євпаторії, діяльний при кенасі[1].

Будинок Семіти був своєрідним науковим центром, національним клубом, бібліотекою і музеєм кримських караїмів[2]. Майже весь час вона жила в Євпаторії на Просмушкіних, 17. 10 серпня 1996 була відкрита перша виставка цієї колекції. Накопичені матеріали Кушуль передала Євпаторійському національно-культурному товариству[1].

11 грудня 1996 року Семіта Ісааківна пішла на базар, але по дорозі їй стало погано. У неї вистачило сил повернутися. Їй було 90 років[3]. Остання праця «Шукайте в Біблії», про тенденційність у питанні етносу кримських караїмів, датована 9 грудня 1996.

Література

  • Кушуль С. И. К столетию со дня рождения и 25-ти со дня смерти Бориса Яковлевича Кокеная // «Караимские вести»: газета. — Москва, 1994. — № 7. — С. 2.
  • Кушуль С. И. О А. С. Фирковиче // «Караимские вести»: газета. — Москва, 1994. — № 8. — С. 2.
  • Кушуль С. И. Археолог А. С. Фиркович — домыслы и факты // «Брега Тавриды»: Сб. — 1993. — № 2.
  • Кушуль С. И. Календарь караимских праздников // «Караимские вести»: газета. — Москва, 1995. — № 15. — С. 2.
  • Кушуль С. И. С любовью к Евпатории («Евпатория — родной город караимов») // «Евпаторийская здравница»: газета. — Евпатория, 1991. — С. 26-27

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б в г А. Полканова. Сымыт Кушул
  2. ↑ К.Мусаев «Синтаксис караимского языка»
  3. ↑ Статья А. Н. Стома «Очерки Евпатории — караимы»