Кушир
Кушир[1][2] (Ceratophyllum) — єдиний сучасний рід рослин у родині куширових, яка є єдиною в порядку кушироцвітих. Згідно з системою APG IV кушироцвіті ймовірно є сестринською групою до евдикотів. МорфологіяЦі рослини — занурені у воду багаторічники. У них немає коріння, рослини плавають під поверхнею. Стебла можуть досягати довжини 1–3 м, розгалужені по 0–3 на вузол. З інтервалами вздовж вузлів стебла виробляються кільця яскраво-зеленого листя. Листків 3–11 на кільце навколо стебла, черешок непримітний. Листові пластини прості або розкриті в лінійно-ниткоподібні форми. Суцвіття екстра-пахвове, чергуються з листям. Квітки малі й непомітні, з чоловічими та жіночими квітами на одній рослині. Восени утворює товсті бруньки (торіони), які занурюються до дна, навесні вони перетворяться у довгі стебла. Вони забезпечують відмінний захист рибі під час нересту. Через зовнішність і високий рівень кисневиробництва вони часто використовуються в прісноводних акваріумах. Після водопілля стебла куширу залишалися на заливних луках, заважаючи влітку косарям: це називалося словом «підпона»[3]. Поширення, екологіяCeratophyllum — космополітичний рід квітучих рослин. Часто зростає в ставках, болотах і тихих потоках у тропічних і помірних районах. Росте повністю затоплений, як правило, хоч і не завжди, плаває на поверхні й не переносить посуху. В Україні зростають Ceratophyllum demersum L. — кушир темно-зелений, Ceratophyllum platyacanthum Cham. — кушир плоскоостий, Ceratophyllum submersum L. — кушир підводний, Ceratophyllum tanaiticum Sapieg. — кушир донський. Систематика
Порядок кушироцвіті (Ceratophyllales)
ЕтимологіяНаукова назва походить від дав.-гр. κέρας — «ріг», φύλλον — «листок». Українська вернакулярна назва має неясне походження[5]. Примітки
Посилання
|