У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Купчинці.
Ку́пчинці — село в Україні, у Дашівській селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Лиса Липа (притока Собу) за 25 км на південний схід від міста Іллінці. Населення становить 562 особи (станом на 1 січня 2018 р.).
Історія
Досі вважається, що назва села походить від назви річки Купи. Так вона значиться у словнику гідронімів України за ред. Неподкупного, Стрижака і Цілуйка. Тут же її називають «Купна» та «Купча». Однак архівні джерела, зокрема план с. Купчинець, складений 18 серпня 1890 р., подає річку Купу під назвою «Катова». Отже, назва Купа з'явилася пізніше.
Існує інша версія, за якою назва Купчинці нібито походить від того, що в глибоку давнину по одну сторону річки Купи жили купці, а по другу — чинці (чинили шкури). Коли жителі обох поселень збудували міст через річку і встановили взаємозв'язки, то виникло село, якому дали назву Купчинці. Але ця думка не має жодних підтверджень.
Є ще одна версія, згідно з якою територія теперішнього села була місцем збору козацьких загонів. Сюди вони сходились до купи, тобто до гурту, і звідси вирушали в похід. А оселившись, назвали село Купчинці, від слова «докупи». На користь цієї версії говорить ще й те, що за переказами, тут першими оселились козаки Шеремета, Захмура, Пацір. Від їхніх прізвищ стали називатись вулиці: Шереметівка, Захмурин, Пацірівка[3].
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Дашівської міської громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Іллінецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[5].
Відомі люди
Галерея
Примітки
Література
- Ку́пчинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.267