Куніцин Никифір Іванович

Никифір Іванович Куніцин
Народився15 червня 1909(1909-06-15)
Солдатське
Помер16 липня 1987(1987-07-16) (78 років)
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьагроном
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Медаль «За відвагу»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куніцин.

Ники́фір Іва́нович Куні́цин (нар. 15 червня 1909 — пом. 16 липня 1987) — передовик сільського господарства Української РСР, Герой Соціалістичної Праці (1948).

Життєпис

Народився 1909 року в селі Солдатському[1], нині Новоархангельського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець.

Закінчив Мигіївський сільськогосподарський технікум, працював старшим агрономом радгоспу «Мигія» Первомайського району Одеської (нині — Миколаївської) області. У 1932—1933 роках проходив дійсну військову службу в лавах РСЧА. У 1938 році навчався на курсах підвищення кваліфікації при Московській сільськогосподарській академії ім. К. А. Тимірязєва, після закінчення яких був призначений старшим агрономом насінницького радгоспу «Друга п'ятирічка» того ж району.

З початком німецько-радянської війни евакуювався разом з господарством на схід. У 1942 році Мігулинським РВК Ростовської області вдруге призваний до лав Червоної армії. Воював на Ленінградському і 1-у Білоруському фронтах радистом-кулеметником танку Т-34 командира роти 1-го танкового батальйону 220-ї окремої танкової Гатчинської Червонопрапорної бригади, старшина. Член ВКП(б) з 1943 року.

Після демобілізації повернувся у рідне господарство. У 1947 році робітниками насінницького радгоспу «Друга п'ятирічка», у якому старшим агрономом був Н. І. Куніцин, було зібрано по 30,27 центнера зерна з гектару на площі у 84, 4 гектари.

Згодом понад 20 років очолював ордена Трудового Червоного Прапора радгосп «Акмечетські ставки» Доманівського району Миколаївської області.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1948 року Куніцину Никифору Івановичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» (№ 1294).

Також нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (11.06.1951, 26.02.1958), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (12.06.1945) ступенів, Червоної Зірки (13.04.1945), «Знак Пошани» (22.03.1966) і медалями, у тому числі «За відвагу» (20.08.1943).

Джерела

  • «История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область», Інститут історії АН УРСР, Київ, 1981 рік.
  • «Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання». — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.
  • Рибіцький Д. «Шлях Героя» // газета «Прибузький комунар», 5 грудня 1948 року.

Примітки

  1. ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Відомості щодо нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 лютого 2016.