Походила з династії Асканіїв. Батько, Оттон I Веймар-Орламюнде, помер рано, на початку 1067 року. Мати Кунігунди Адела в 1069 році стала дружиною Деді Веттіна, маркграфа лужицької марки. Він приблизно в 1071—1072 [ком. 3] роках видав свою пасербицю Кунігунду за Ярополка, сина київського князя Ізяслава Ярославича. На Русі Кунігунда отримала друге ім'я Ірина [ком. 4].
У 1073—1076 роках Кунігунда розділяла з чоловіком і тестем вигнання. В 1075 році вона разом з ними опинилася у свого вітчима маркграфа Деді.
Після смерті Ізяслава Ярославича в 1078 році жила разом з чоловіком і його матір'ю Гертрудою на Волині.
На початку 1086 року, під час війни з Всеволодом Ярославичем і Ростиславичами, коли Ярополк поїхав до Польщі за допомогою, залишивши Кунігунду та Гертруду в Луцьку, Володимир Мономах взяв Луцьк, полонив його матір і дружину і відвіз до Києва. Згідно з версією Назаренко Гертруда незабаром померла, залишивши Кунігунді Трірський псалтир. Після повернення з Польщі Ярополк помирився з Володимиром, але в листопаді 1086 року його було вбито.
Після смерті Ярополка Кунігунда, забравши з собою молодшу дочку, повернулася на батьківщину до сестри Оди і її чоловіка Екберту Мейсенському, і незабаром пошлюбила Куно Нортхеймського (пом. 1103), молодшого брата Генріха Товстого, союзника Екберта. За володіннями своєї дружини Куно став іменуватися графом Бейхлінгенським. Дочку вона видала за Гюнтера, графа кефернбургського.
В кінці 1099 — початку 1100 Генріх Товстий отримав фризьку марку і вирішив породичатися з місцевою знаттю. Він видав двох своїх юних племінниць, старших дочок Куно і Кунігунди, за володарів Цютфена і Люксембургу. Однак отримати будь-які переваги від цих шлюбів він не встиг, в 1101 році він загинув. А в 1103 році двома своїми васалами був убитий Куно Бейхлінгенський, в тому ж році загинув і Генріх Старший. Втративши впливових родичів, Кунігунда була змушена шукати третього шлюбу. У 1110 році вона стала дружиною Віпрехта Гройчського (пом. +1124), Згодом маркграфа лужицької та Мейсенської марок. Її молодша дочка Кунігунда в тому ж році вийшла за сина свого вітчима, теж на ім'я Віпрехт. Таке подвійне весілля дозволило закріпити спадкові володіння Кунігунди за нащадками Віпрехта.
У 1112 році без спадкоємців по чоловічій лінії помер далекий родич Кунігунди Ульріх Веймарський, на його землі претендували і імператор Генріх V і племінник Кунігунди Зігфрід фон Балленштедт як родич по материнській лінії. Віпрехт Гройчський втрутився в боротьбу на боці родичів дружини. У тому ж році або на початку наступного Віпрехт уклав з тюрінзьким графом Людвігом Скакуном, тестем померлого Ульріха Веймарського, і Зігфрідом фон Балленштедт союз проти імператора. Події розвивалися невдало для союзників. Зігфрід був поранений і помер 9 березня 1113 року. Віпрехт потрапив в полон і був засуджений до смертної кари, заміненої на конфіскацію всіх його володінь. До 1117 року він сидів в ув'язненні у в'язниці замку Тріфельс. Віпрехт-молодший помер в 1117 році. На цей час припадає і остання згадка про Кунігунду (20 березня 1117), ймовірно, вона померла незабаром після цієї дати (в усякому разі раніше свого чоловіка).[3][5]
Шлюб і діти
Приблизно в 1071—1072[6] роках Кунігунда стала дружиною Ярополка Ізяславича (пом. 22 листопада 1086). У шлюбі народила дітей:
Адела[8] (прим. 1090/1094 — 1123), приблизно в 1100/1106 вийшла за Дітріха III, графа Катленбурзького (пом. 12 серпня 1106), [ком. 12] а після його смерті за графа Гельферіха фон Пльоцкау (пом. 1118), свояки графів фон Штаде, що володіли Північною маркою, згодом Північна марка перейшла до нього.
Кунігунда[8] (Друга пол. 1090-х — 1140), в 1110 вийшла за Віпрехта ІІІ Гройчського (пом. 1117), а другим шлюбом, який відбувся після березня 1127, за графа Діпольда III, маркграфа Північної Баварської марки, представника будинку Діпольдінгів [ком. 13]
↑Традиційною датою смерті вважається 1140 рік, але він швидше за все відноситься до молодшої дочки Кунігунди - Кунігунді фон Бейхлінген [2][3][4][5].
↑Історики довго не могли визначитися, хто саме з князів Русі був чоловіком Кунігунди. Називалися кандидатури Ігоря Ярославовича, Ізяслава Ярославича. З початку XX століття вважається встановленим, що чоловіком Кунігунди був Ярополк
↑В історіографії також відносять весілля Кунігунди і Ярополка до часу перебування того в Німеччині, тобто до приблизно 1075 року. Але в 1074 у Ярополка вже народилася дочка, що означає що весілля було на рік-два раніше, щонайменше. Вузьке датування 1071-1072 роками належить Назаренко [6]
↑Неправильно було б сказати, що вона при цьому перехрестилася в православ'я. [7]
↑Її ім'я невідоме. На різних онлайн-ресурсах генеалогічного плану їй приписують ім'я Мехтільд, але в серйозній літературі її ім'я не зустрічається.
↑Орієнтовна дата народження і дата весілля з Гюнтером ґрунтуються на приблизній даті народження Зіццо - біля 1090 року . Вона в свою чергу базується на тому, що вже в 1103 році Зіццо згадується як самостійна людина.
↑Саксонський анналіст, який повідомляє про це шлюбі, не уточнює за якого саме Тюрінгського графа Гюнтера вийшла дочка Кунігунди, але імена «Гюнтер» і «Зіццо» є фамільними іменами Шварцбургського дому
↑У генеалогічних довідниках вказана як Матильда. Але Саксонський анналіст, з якого взято дані про шлюби Кунігунди і її дочок, не знає її імені.
↑Виходячи з дати весілля Кунігунди і Куно, а також дати весілля дочки Кунігунди і Генріха.
↑У генеалогічних довідниках вказана як Ліутгарда. Саксонський анналіст її імені не знає.
↑Виходячи з дати весілля Кунігунди і Куно, а також дати весілля дочки Кунігунди і Вільгельма.
↑Brandenburg Erich. {{{Заголовок}}}. — Leipzig, 1935. Neudruck mit Korrekturen один 1998.
↑ аб Hildebrand Ruth: Herzog Lothar von Sachsen. Verlag August Lax Hildesheim 1986 S. 19
↑ Friedheim, Rainer: Wiprecht von Groitzsch. Sturz in die Tiefe. Schütze-Verlag München-Solln 1 958 S. 590
↑ абДавня Русь у світлі зарубіжних джерел. — С. 470.
↑ аб Див. Назаренко А. В .: Давня Русь на міжнародних шляхах стор. 526-527
↑Назаренко А.В. Архівована копія // Вісник історії, літератури, мистецтва: альманах. — М : Збори, 2005. — С. 269-279. Архівовано з джерела 13 липня 2015. Процитовано 4 квітня 2016.
Древняя Русь в свете зарубежных источников / Т. Н. Джаксон, І. Г. Коновалова. — М. : Университет Дмитрия Пожарского, 2010. — Т. IV : Западноевропейские источники / А. В. Назаренко.
Морозова Л. Е. Великие и неизвестные женщины Древней Руси. — М. : АСТ, 2009.
Назаренко А. В. Древняя Русь на международных путях : Междисциплинарные очерки, культурных, торговых, политических отношений IX—XII веков. — М. : Языки Русской Культуры, 2001. — 784 с. — (Studia Historica). — ISBN 5-7859-0085-8.