|
Куліш Юрій Петрович
Юрій Петрович Куліш (нар. 22 серпня 1963, Дніпропетровськ, УРСР) — радянський та український футболіст і тренер, захисник та півзахисник. Майстер спорту СРСР (1988). Кар'єра гравцяВихованець дніпропетровської школи «Дніпро-75». На початку кар'єри грав за клуби першої та другої ліги чемпіонату СРСР «Дніпро» (Черкаси), «Меліоратор» (Кизилорда), «Динамо» (Кіров), «Сокіл» (Саратов), «Ротор» (Волгоград). З «Ротором» в сезоні 1988 року завоював срібні медалі першої ліги, а з ними право підвищитися в класі. Після успішного сезону тренер волгоградцев Віктор Прокопенко повернувся в рідний йому одеський «Чорноморець». Разом з ним пішов і Юрій Куліш. У складі «моряків» Юрій дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР. У тому ж сезоні перейшов до дніпропетровського «Дніпра». У складі «дніпрян» брав участь у матчах розіграшу Кубка чемпіонів 1989/90. Володар Кубка Федерації (1989 — з «Дніпром», 1990 — з «Чорноморцем»). Не зумівши закріпитися в основі дніпропетровців, Юрій повертається до Одеси. Бере участь у матчах розіграшу Кубка УЄФА 1990/91. 1991 року по ходу сезону переходить в «Тилігул». Допомагає тираспільцям завоювати путівку у вищу лігу, якої через розпад СРСР молдовському клубу скористатися не вдалося. З 1992 року грав у незалежних чемпіонатах України, Росії, Молдови й Білорусі. У другому колі чемпіонату Росії 1996 року грав у новотроїцькій «Ності», а в першій половині сезону 1997 року — в димитровградскій «Ладі». Покинувши «Ладу» влітку 1997 року повернувся в Україну. Спроба влаштуватися в одній з українських команд виявилася невдалою так як минули всі терміни дозаявочной кампанії. В цей час надійшла пропозиція від українського тренера Володимира Нечаєва, який прийняв білоруський «Трансмаш» (Могильов). Куліш відповів згодою й відправився в Білорусь[1]. «Трансмаш» став останнім професіональним клубом у кар'єрі Куліша. У період з 1998 по 2000 роки грав в аматорських клубах Одеси і області. Чемпіон України серед ветеранів 1998 року в складі «Рішельє». У кінці 1995 року грав у футзал у складі вищолігового одеського «Локомотива». Тренерська кар'єра2000 року деякий час працював селекціонером «Чорноморця»[2]. Продовжив кар'єру селекціонера в тираспольському «Шерифі». Тренував «Конструкторул» (Чобручі). 2003 року Кулішу довірили «Шериф-2». Під керівництвом українця команда в першому колі дивізіону «А» чемпіонату Молдови не програла жодного з 15-ти матчів. Завдяки цьому успіху тренера запросили в «Тирасполь»[3]. Сезон 2004/05 приніс команді четверте місце в національному чемпіонаті. У 2006 році тираспільці завоювали «бронзу». Влітку того ж року команда Куліша пройшла два раунди Кубка Інтертото, вибивши азербайджанський «МКТ-Араз» і польський «Лех». У третьому колі «Тирасполь» у впертій боротьбі поступився команді «Рід» (Австрія). Це був найбільш вдалий єврокубковий сезон молдовського клубу[4]. За підсумками 2006 року Юрій Куліш був визнаний найкращим тренером Молдови. У грудні 2006 року Куліш став старшим тренером команди «Динамо» (Мінськ). Під керівництвом дуету Качуро — Куліш «динамівці» провели весь підготовчий цикл до сезону 2007 років, однак буквально за декілька днів до старту чемпіонату Білорусі вони змушені були скласти з себе свої повноваження[5]. Юрій Петрович повернувся до тренерського штабу «Шерифа»[6]. У цей період у команді працював також Леонід Кучук. Після відходу цього білоруського фахівця з молдовської команди, Юрій Куліш переїхав разом з ним спочатку в київський «Арсенал»[7][8], потім у «Кубань»[9], а пізніше в московський «Локомотив»[10][11]. ДосягненняЯк гравця
Як тренера
Відзнаки
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
