Культура страху (або клімат страху) — концепція, згідно з якою люди можуть підбурювати страх у широких верств населення для досягнення політичних цілей або цілей на робочому місці шляхом емоційних упереджень[en]; концепція була розроблена, як соціологічна основа Франком Фуреді,[1] і пізніше популяризована американським соціологом Баррі Гласнером.[2]
Нацистський лідер Герман Герінг пояснює, як людей можна злякати і підтримати війну, проти якої вони протистояли б:
Люди не хочуть війни, але їх завжди можна повести за закликами лідерів. Це легко. Все, що вам потрібно зробити -- це сказати їм, що на них нападають, і засудити пацифістів за відсутність патріотизму... Це працює однаково в кожній країні.[3]
У своїй книзі «Держава та опозиція у військовій Бразилії» Марія Хелена Морейра Алвес виявила, що «культура страху» використовувалась в рамках політичних репресій з 1964 року. Вона використовував цей термін для опису методів, що застосовуються апаратом національної безпеки, які часто призводили до арешту та тортур.[4]
Cassação (укр.Касація) — один із таких механізмів, який застосовується для покарання військовослужбовців шляхом законного оголошення їх померлими. Це посилило потенціал політичного контролю шляхом посилення культури страху як стримуючого фактору опозиції.[5]
На робочому місці
Ашфорт обговорив потенційно деструктивні сторони лідерства та визначив те, що він називав дрібними тиранами: лідерами, які застосовують тиранічний стиль управління, що призводить до атмосфери страху на робочому місці.[6] Часткове або періодичне негативне підкріплення може створити ефективний клімат страху і сумнівів.[7] Коли працівники відчують, що хуліганів терплять, наслідком може бути атмосфера страху.[8] Кілька досліджень підтвердили зв'язок між знущаннями з одного боку, та самодержавним керівництвом та авторитарним способом врегулювання конфліктів або вирішення розбіжностей, з іншого. Авторитарний стиль керівництва може створити атмосферу страху, в якому практично немає місця для діалогу, а скарги вважаються марними.[9]
The Formation of the National Security State: the State and the Opposition in Military Brazil, Volume 2 (1982) by Maria Helena Moreira Alves
Risk Society, Towards a New Modernity (1989), by Ulrich Beck, ISBN 978-0-8039-8346-5 [the term was coined in German by the same author in Risikogesellschaft. Die organisierte Unverantwortlichkeit (this subtitle means in English: «Organized irresponsibility»), a speech given at St. Gallen College, Switzerland, 16pp., in 1989, then published as full-length book with the title: Risikogesellschaft, Suhrkamp, 1989, 391pp., ISBN 3-518-11365-8]
Urban Nightmares: The Media, the Right and the Moral Panic over the City (2006), by Steve Macek, ISBN 0-8166-4361-X
Cultures of Fear: A Critical Reader (2009), by Uli Linke, Danielle Smith, Anthropology, Culture and Society, ISBN 978-0-7453-2965-9
Social Theory of Fear: terror, torture and death in a post Capitalist World (2010), by Geoffrey Skoll, New York, Palgrave MacMillan ISBN 978-0-230-10349-8
Witnesses to Terror (2012), by Luke Howie, Baskinstoke, Palgrave MacMillan ISBN 978-0-8232-2434-0
Список літератури
↑Furedi, Frank (1997). The Culture of Fear: Risk-taking and the Morality of Low Expectation. Continuum International Publishing Group.
↑Klaehn, Jeffery (2005). Filtering the news: essays on Herman and Chomsky's propaganda model. Black Rose Books. с. 23—24.
↑Helge H, Sheehan MJ, Cooper CL, Einarsen S «Organisational Effects of Workplace Bullying» in Bullying and Harassment in the Workplace: Developments in Theory, Research, and Practice (2010)
↑Salin D, Helge H «Organizational Causes of Workplace Bullying» in
Bullying and Harassment in the Workplace: Developments in Theory, Research, and Practice (2010)