Культура поведінкиКульту́ра поведі́нки — це сукупність сформованих, соціально значущих якостей особистості, щоденних вчинків людини в суспільстві, що ґрунтуються на нормах моралі, етики, естетики та культури[1]. СтруктураСуттєві ознаки культури поведінки у процесі дослідження визначила педагог Ніна Хамська[2]. До них належать:
ФункціїГоловне призначення культури поведінки в тому, щоб сприяти найбільш адекватному вираженню моральних почуттів людини, пробуджувати в ній моральну рефлексію, забезпечувати психологічний комфорт спілкування, породжувати взаємну доброзичливість, ввічливість, толерантність. Необхідно виховувати у дітей, підлітків, молоді таку культуру поведінки, в якій виявляється і загальна внутрішня культура, і морально-етичні вимоги суспільства. В різні культурно-історичні епохи, в різних країнах і серед різних соціальних груп населення культура поведінки значною мірою визначається загальноприйнятими нормами культури в суспільстві. Вона не зводиться до формального дотримання етикету, а становить важливу частину морального фонду особистості. Культура поведінки є дієвим вираженням таких моральних якостей, як гуманізм, громадянськість, почуття власної гідності, що виявляється у людини повсякденно і в різних умовах соціуму. Культура поведінки включає низку умінь та навичок, що допомагають у правильній організації розумової та фізичної праці індивіда. Див. такожПримітки
Література
|