Кулибаба Петро
Кулибаба (Колибаба, Калибаба) Петро (нар. бл. 1805 р. — помер 1874) — визначний кобзар, кобзарський панотець. Мав брата Левка, який також був кобзарем і жив у Вільшані Богодухівського повіту Харківської губернії. ЖиттєписЗа свідченням Привалова, вчився пан Кулибаба у полтавських кобзарів, багато перейняв від Остапа Вересая. Грав на кобзі і бандурі. Був в одній компанії з Хведором Холодним, Іваном Кравченком-Крюковським, Хведором Вовком. Повернувшись на Слобідщину, жив у с. Ольшана Харківської губернії. Кріст зазначав, що Колибаба (у Кріста, так як говорять вільшанці, «Кулибаба») був «родоначальником першої школи» кобзарів, найвідомішим із яких був живий в час Кріста Гнат Тихонович Гончаренко. Незважаючи на «економічну невигоду», мав кількох учнів: Михайла з Миронівки Долженківського повіту Харківської губернії, Уляна з Валок, Гната Гончаренка з Ріпок. Тексти дум близькі до записи від Терешка Жадана. В містах вживає тексти від дум «Про Самійлу Кішку», «Сокіл і соколя» які були записані П. Мартиновичем від Івана Кравченка. Помер Петро Кулибаба під час пожежі. ДумиУ репертуарі мав притаманні «харківській школі» думи:
Від Кулибаби робили свої записи:
Учні
Джерела
Посилання
|