|
Куйметса
Куйметса[4] (ест. Kuimetsa) — село в волості Рапла повіту Рапламаа, Естонія. У 1993 — 2017 роках (до адміністративної реформи місцевих самоврядувань Естонії) входила до складу волості Кайу того ж повіту. У 1991–1992 роках була у складі скасованої волості Юуру. Географія та описРозташована за 20 кілометрів на схід від повітового та волосного центру — міста Рапла, біля шосе Козе — Тюрі, на березі річки Атла. Висота над рівнем моря — 82 метри.[5] Офіційна мова — естонська. Поштовий індекс — 79392. НаселенняЗа даними перепису населення 2021 року, у селі проживали 307 осіб, з них 297 (97,1 %) — Естонці.[6] Чисельність населення села Куйметса за даними переписів населення[7][6][8][9]:
ІсторіяСело вперше згадано в Данській поземельній книзі 1241 (Quiuames).[6] У писемних джерелах 1345 згадується Cuywemetze, 1586 — Kuymetz.[10] В 1286 околиці села Куйметса і найближчої до неї Кайу стали володіннями Таёллінського цистерціанського монастиря.[6] Південно-східна частина села — це колишнє село Еес-Пилліку (Ees-Põlliku, також Põlliku-Eesküla), в 1725 згадана як Espollico Hans.[10] Була об'єднана з Куйметсом після Другої світової війни. Городище та миза Куйметса </br> Карла Фельмана У 1345 році вперше згадана належала монастирю миза Куймець (нім. Kuimetz, Куйметса (ест. Kuimetsa mõis)), яка з 1651 перейшла у володіння Естляндського лицарства.[10] Приблизно 1412 року для захисту мизи було збудовано городище. На цей час від нього збереглися лише ледь помітні руїни фундаменту перед сільським клубом ; також зберігся льох розміром 7 x 5 метрів, який використовується і зараз. Городище було однією з останніх будівель цього на території Естонії; під час Лівонської війни, 1560 року, горіло[11], 1574 року було зруйновано.[12] Згідно акварелі Карла Фельманна (Carl Faehlmann), ще в 1827 році на місці залишків городища стояла триповерхова замкова будівля з двома вежами, що нависають по кутах[11]. Територію городища Куйметса внесено до Державного регістру пам'яток культури Естонії. При інспектуванні 16.02.2015 цей об'єкт культурної спадщини перебував у поганому стані.[13] Мизу Куйметса та городище Куйметса описав у своїх історичних оповіданнях естонський письменник Едуард Борнхее. Карстова територія Куйметса За півтора кілометра від центру Куйметса у напрямку села Ваопере дорога перетинає карстову територію, яка серед місцевих жителів відома як «печери Ійда» (ест. Iida urked).[14] На узбіччі дороги встановлено схему цієї зони, на природі відзначено навчальний шлях. Карстова територія Куйметса є одним із найбільших і унікальних карстових районів Естонії. Вона охороняється державою як природний парк та пам'ятник археології ; її площа складає 3 гектари.[15] Умови розвитку карста встановилися у цьому регіоні наприкінці силуру — початку девону.[16] Тут є різні карстові форми: провали, воронки, улоговини, канали, печери, останні — найбільші в Естонії. Однією з найкрасивіших є печера довжиною 12 метрів і шириною 8 метрів у формі черепашки. Під час повені тут можна бачити, як багатьма тріщинами й каналами тече вода, і навіть почути дзюрчання води з-під землі, при низькій воді водних потоків тут практично не буває. На західному боці дороги менше карстових форм, але є одна велика та цікава, проте важкодоступна печера.[14][17] Карстові печери Куйметса згадуються Генріхом Латвійським у його хроніках про військові походи німців та їх союзників у 1220-х роках, як місця, де стародавні ести ховалися від ворогів.[6][17] ІнфраструктураДо 2018 року в селі працювала початкова школа, потім її будівля була виставлена на продаж. Найближча школа та дитячий садок знаходяться на відстані 6 кілометрів від села в селищі Кайу.[18] У селі є Народний дім (клуб), спортивна будівля, магазин та автобусна зупинка. Примітки
|
