Кублановський Валерій Семенович

Кублановський Валерій Семенович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 грудня 1936(1936-12-17) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець, електрохімік Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
Нагороди

Валерій Семенович Кублановський (народився 17 грудня 1936 в Одесі) — український електрохімік, доктор хімічних наук (1981), професор (1988), лауреат Національної премії України імені Бориса Патона (2021).

Життєпис

Закінчив Одеський університет у 1959 році. Після завершення навчання працював в Одесі в Чорноморському морському пароплавстві. У 1960—1961 роках працював на Одеській гідробіологічній станції Інституту гідробіології Академії наук Української РСР. З 1962 року працює в Києві в Інституті загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського Національної академії наук України, де з 1983 року обіймає посаду завідувача відділу електрохімічного матеріалознавства та електрокаталізу.[1]

Науковець

Його наукові дослідження зосереджені на теорії електродних процесів, електрохімічному масопереносі, електрохімії координаційних сполук, хімічних джерелах струму, електрокаталізі, теоретичній і прикладній гальванотехніці та електрохімічній екології.

Є членом вченої ради Міжвідомчого відділення електрохімічної енергетики НАН України,[2] членом вченої ради Інституту загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського НАН України,[3] членом редакційної колегії журналу «Український хімічний журнал».[4]

Громадський діяч

З 1996 року є президентом Українського електрохімічного товариства, а з 2000 року — членом Європейської федерації корозії.

Відзнаки

Праці

Серед основних праць:

  1. Концентрационные изменения в приэлектродных слоях при элек­тро­ли­зе. К., 1978 (спів­авт.);
  2. Импульсный элек­тролиз. К., 1990 (спів­авт.);
  3. Механизм элек­тродных реакций коорди­на­ционных соединений // УХЖ. 1993. № 5;
  4. Импульсный электролиз сплавов. К., 1996 (спів­авт.);
  5. Научные достижения и направления работ в области элек­тро­химии водных растворов // УХЖ. 2004. № 7;
  6. Санитарно-микробиологическая и гигиеническая оценка водных сред, обработанных холодной плазмой. Дн., 2009 (спів­авт.);
  7. Електрохімія в Україні // Вісн. Нац. тех. університету «Харків. полі­тех. інститут». 2010. № 3.

Примітки

  1. ↑ Відділ електрохімічного матеріалознавства та електрокаталізу. ІЗНХ. Процитовано 1 листопада 2024. 
  2. ↑ Вчена рада. МВЕЕ НАН України. Процитовано 1 листопада 2024. 
  3. ↑ Вчена рада. ІЗНХ. Процитовано 26 листопада 2024. 
  4. ↑ Редакційна колегія. Український хімічний журнал. Процитовано 26 листопада 2024. 
  5. ↑ Електрохімія функціональних матеріалів і систем. Комітет з Національної премії України імені Бориса Патона. Процитовано 26 листопада 2024. 

Посилання