Кропив'янка берберійська

? Кропив'янка берберійська
Самець берберійської кропив'янки (Національний парк Монфрагуе^[en], Іспанія) Самиця берберійської кропив'янки (Коста-Брава, Іспанія)
Охоронний статус
Недосліджений  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Кропив'янкові (Sylviidae) Рід: Curruca Вид: Кропив'янка берберійська
Біноміальна назва
Curruca iberiae (Svensson, 2013)
Синоніми
Sylvia inornata (Tschusi zu Schmidhoffen, V 1906) Curruca inornata (Tschusi zu Schmidhoffen, V 1906)
Посилання
Вікісховище: Curruca iberiae Віківиди: Curruca iberiae EOL: 60971675

Кропи́в'янка берберійська[1] (Curruca iberiae) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae)[2]. Мешкає в Західному Середземномор'ї.

Таксономія

Берберійська кропив'янка входить до комплексу видів червоноволої кропив'янки разом з південноєвропейською кропив'янкою[3]. Вона була визнана окремим видом у 2013 році[4][5], а південноєвропейська кропив'янка — у 2020 році[6].

Північноафриканські популяції берберійської кропив'янки раніше відносили у окремий підвид inornata, однак молекулярно-філогенетичне дослідження 2020 року показало, що типова серія цього підвиду, яка походила з Тунісу, насправді являє собою південноєвропейських кропив'янок. Це означає, що наукова назва inornata є недоступною в якості назви для берберійських кропив'янок, і має бути заміненою найбільш старою назвою, якою є iberiae. Таким чином, у північноафриканської популяції немає доступної назви для виділення її у підвид. Однак автори дослідження рекомендують розглядати берберійську кропив'янку як монотиповий вид, цього ж погляду притримується і Міжнародна спілка орнітологів[7].

Самець берберійської кропив'янки (Варзазат, Марокко)

Опис

Берберійські кропив'янки дуже схожі на споріднених червоноволих і південноєвропейських кропив'янок. У самців верхня частина тіла темно-сіра, нижня частина тіла рудувато-коричнева, на щоках білі "вуса", лапи рожеві. У самиць верхня частина тіла більш коричнювато-сіра, а нижня частина тіла світліша з охристим відтінком. На відміну від червоноволих кропив'янок, у самців береберійських кропив'янок живіт також рудувато-коричневий, а не лише груди. Білі плями на передкрайніх стернових перах у них також відсутні, що об'єднує їх з південноєвропейськими кропив'янками.

Поширення і екологія

Берберійські кропив'янки гніздяться на Піренейському півострові, у Південній Франції і на крайньому північному заході Італії (захід Лігурії і П'ємонту), а також в регіоні Магрибу на північному заході Африки, в Марокко, Алжирі, північному Тунісі і Триполітанії (північний захід Лівії). Взимку вони мігрують на південь, в регіон Африканського Сахелю, де зимують від Мавританії і Сенегала до Нігера, іноді також в центральний і південний Алжир. Берберійські кропив'янки живуть в тих природних середовищах, що і червоноволі кропив'янки — в чагарникових заростях, що ростуть на сухих гірських схилах і піщаних ґрунтах, в маквісі, рідколіссях та в густих заростях на берегах річок і струмків, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також ягодами. Гніздяться з початку травня до кінця червня. Гніздо розміщується в густих чагарниках, в кладці 3-5 яєць.

Примітки

1. Curruca iberiae у базі Avibase.
2. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 листопада 2022.
3. Brambilla, Mattia; Vitulano, Severino; Spina, Fernando; Bacetti, Nicola; Gargalllo, Gabriel; Fabbri, Elena; Guidali, Franca; Randi, Ettore (2008). A molecular phylogeny of the Sylvia cantillans complex: Cryptic species within the Mediterranean basin. Molecular Phylogenetics and Evolution. 48 (2): 461—472. doi:10.1016/j.ympev.2008.05.013. PMID 18590968.
4. Svensson, Lars (2013). A taxonomic revision of the Subalpine Warbler Sylvia cantillans (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 133: 240—248.
5. Svensson, Lars (2013). Subalpine Warbler variation and taxonomy. British Birds. 106 (11): 651—668.
6. Split of Western and Eastern Subalpine Warbler. Magornitho. 7 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
7. Zuccon, D., Pons, J.-M., Boano, G., Chiozzi, G., Gamauf, A., Mengoni, C., Nespoli, D., Olioso, G., Pavia, M., Pellegrino, I., Raković, M., Randi, E., Rguibi Idrissi, H., Touihri, M., Unsöld, M., Vitulano, S., & Brambilla, M. (2020): Type specimens matter: New insights on the systematics, taxonomy and nomenclature of the subalpine warbler (Sylvia cantillans) complex. Zoological Journal of the Linnean Society 190(1): 314-341DOI:10.1093/zoolinnean/zlz169