Криптія

Крі́птія (грец. κρυπτεία, від дав.-гр. κρυπτός — прихований, таємний) — каральний захід, який організовувався щоосені спартанською рабовласницькою державою (Стародавня Греція) для залякування ілотів. Сучасними істориками вважається, що кріптії здійснювалися учасниками спеціально навчених загонів.

Перебіг

Фукідід писав, що періодично спартіати обирали близько 2 тис. найвідважніших ілотів, яким обіцялася свобода. Їм вручалися вінки на знак звільнення і ці ілоти вирушали відвідати храми богами. Проте вночі всі вони таємниче зникали[1].

Плутарх описує перебіг кріптій так:

Ось як відбувалися кріптії. Час від часу влада відправляла вештатися по околицях молодих людей, які вважалися найкмітливішими, давши їм лише короткі мечі і необхідний запас провізії. Вдень вони відпочивали, ховаючись по затишних кутках, а вночі, покинувши свої притулки, вбивали всіх ілотів, яких захоплювали на дорогах. Нерідко вони обходили і поля, вбиваючи найміцніших та сильних ілотів[2].

Щоб мати формально законне виправдання вбивств ілотів, ефори щорічно оголошували ілотам війну[3]. Можливо, що до участі в кріптіях залучалися не будь-які спартіати, а спеціальні загони, орієнтовані на ведення партизанської війни. Це суперечить усталеному образу спартанців як прихильників відкритого бою, проте партизанська боротьба раціональна в природних умовах Греції. Американський історик Майкл Флавер припускав, що легендарні 300 спартанців, що виступили проти персів у битві при Фермопілах, були учасниками кріптій[4].

Мета

Британський історик античності Пол Картледж писав, що метою кріптій було запобігання повстанням ілотів. У щорічних кріптіях убивали найсильніших ілотів, які могли скласти ядро постання, а решту це тримало в страху. Таке становище сприяло розподілу праці, за якого спартіати могли виділяти решту часу вправлянню у військовій справі[5]. Віктор Девід Гансон характеризував кріптії як ранню форму таємної поліції, призначеної усувати потенційних заколотників і залякувати населення[6].

Примітки

  1. ↑ Фукідід. Історія Пелопонесської війни [IV.80]
  2. ↑ Плутарх, «Життєпис Лікурга» 28, 3–7
  3. ↑ Плутарх, «Життєпис Лікурга» 28, 3–7
  4. ↑ Flower, Michael A. (1998). Simonides, Ephorus, and Herodotus on the Battle of Thermopylae. The Classical Quarterly. Т. 48, no. 2. с. 373.
  5. ↑ Cartledge, Paul (2004). The Spartans: The World of the Warrior-heroes of Ancient Greece, from Utopia to Crisis and Collapse (англ.). Vintage Books. с. 70. ISBN 978-1-4000-7885-1.
  6. ↑ Hanson, Victor Davis (1990). Wars of the Ancient Greeks, ed. John Keegan. New York: HarperCollins Publishers. с. 80.

Література