|
Краснопевцев Семен Олександрович
Семен Олександрович Краснопевцев (15 лютого 1896 — 26 квітня 1954) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках. БіографіяНародився в селі Большиє Колодязі (тепер Веньовського району Тульської області, РФ) у селянській родині. У 1915 році закінчив Костянтинівське військове училище, учасник Першої світової війни[1]. З 1918 р. — служба у Червоній армії[2]. Учасник Громадянської війни: служив командиром взводу. У 1920 році брав участь у радянсько-польській війні, командував батареєю, потім дивізіоном, полком. У 1926 році закінчив Курси удосконалення командного складу. З листопада 1926 р. — помічник командира 11-го польового важкого артилерійського полку по стройовій частині, з листопада 1928 року — помічник командира 16-го корпусного артилерійського полку. У 1932 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе. З червня 1933 року — помічник начальника артилерії 7-го стрілецького корпусу. З травня 1934 року — старший керівник кафедри артилерії, з січня 1937 року — старший викладач кафедри озброєння і техніки Військової академії РСЧА імені Фрунзе. Учасник радянсько-фінської війни. З грудня 1939 року — старший помічник начальника артилерії 13-ї армії. У 1940 році був призначений заступником командувача 2-го корпусу Протиповітряної оборони у місті Ленінграді. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У липні 1941 року — командувач артилерії Лузькой оперативної групи, з липня 1941 року — начальник штабу артилерії Північного фронту, з вересня 1941 року — начальник штабу артилерії Ленінградського фронту, з листопада 1941 року — командувач артилерії 8-ї армії, брав участь в Ленінградській стратегічній оборонній операції. З квітня 1942 року — командувач артилерії Північно-Кавказького напряму (з травня 1942 року — Північно-Кавказького фронту), брав участь в Битві за Кавказ. З листопада 1942 року — командувач артилерії 2-ї гвардійської армії Південного фронту, брав участь у Сталінградській битві. З березня 1943 року — командувач артилерії Південного фронту (з 20 жовтня 1943 року — 4-го Українського фронту), брав участь у Донбаській операції, Битві за Дніпро, Нікопольсько-Криворізькій наступальній операції, Кримській операції. З травня 1944 року — командувач артилерії 3-го Прибалтійського фронту, брав участь у Тартуській і Прибалтійській операціях. Після війни командував артилерією Київського військового округу[4]. Потім служив начальником штабу — заступником командувача артилерії Радянської армії. До квітня 1954 року — командувач артилерії Ленінградського військового округу. Похований у Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському кладовищі. Звання
Нагороди
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
