Красний Сулин
Красний Сулин (до 1926 — Сулин) — місто в Росії, адміністративний центр Красносулинського району Ростовської області, а також Красносулинського міського поселення. ІсторіяХутір Сулин засновано в 1797 козацьким полковником Андрієм Сулиною. У 1797 році козачому полковнику Андрію Сулину Військовою канцелярією на землі Донського воїнства в місці злиття річки Велика Гнилуша з річкою Кундрюча були подаровані 400 десятин землі. Маєток складався з хутора на березі річки Кундрюча, згодом отримав назву «Сулинський» (пізніше іменувався Сулинсько-Кундрючивським). У 1816 році на території хутора вже було розміщено 30 дворів, у яких проживало 111 осіб, що обробляли 10 тис. десятин землі. Місце розташування майбутнього міста, як з'ясувалося пізніше, відрізнялося багатьма перевагами: великими запасами кам'яного вугілля — антрациту коксівних марок, почасти — залізної руди та каменю. Не менш істотна перевага — близькість та зручний зв'язок з Грушівським гірничим поселенням (майбутнім містом Шахти), де розташовувався головний вузол залізниці, що зв'язала Східний Донбас із портами Чорного та Озівського морів. Разом з тим це місце відрізнялося особливою естетико-художньою виразністю природного ландшафту. На початках саме це послужило причиною вибору місць для розташування своїх маєтків командувачами корпусами, полками, що відзначилися в походах — Суворова, Потьомкіна, Платова. Хутір Сулин є лише першим поселенням. Він не отримав особливого територіального розвитку в агломерації. У 1806 році син Євтєєв — Федір Черевков, учасник Суворовського італійського походу, заснував поблизу до х. Сулина й х. Скелюватського свій маєток та хутір «Малий Черевков» (нині селище Вербенське) на лівому березі річки Кундрюча. У 1870-х роках Сулин злився з селищем чавуноливарного заводу, побудованого на базі місцевих родовищ залізної руди. У 1920-1924 роках Сулин був у складі Шахтарської округи Донецької губернії УРСР. З 1923 року став центром Сулинського району. У 1926 році селище Сулин отримало статус міста і нову назву — Красний Сулин. У 1936 році починається закладка Несветайської електростанції. Введення її в експлуатацію збіглося з початком Другої світової війни. Улітку 1942 року німці розбомбили місто та зруйнували металургійний завод. 21 липня 1942 року радянські органи та війська залишили місто, зайняте німецькими військами.[2][3] 14 лютого 1943 року зайняте червоноармійськими підрозділами Південно-Західного фронту під час Ворошиловградської операції.[2] Після війни місто та завод були фактично побудовані заново. ТранспортЗалізнична станція Сулин на лінії Міллерове — Ростов-на-Дону, за 133 км на північний схід від Ростова, також зупинна платформа Красний Сулин за 135 км. На станції Сулин зупиняються поїзди, на станції Красний Сулин — електропоїзди-експреси та звичайні електропоїзди. Через центр міста Красний Сулин та район прокладено залізницю республіканського значення, що сполучає Південь Росії з центральною та північною частинами країни. Північчю Красносулинського району прокладено залізницю, що сполучає Східну частину області з Україною. ЕкономікаБагато десятиліть містоутворюючим підприємством для Красного Сулина був Сулинський металургійний завод, на якому працювало майже 6 тисяч містян.[4][5][6][7][8] На території міста та району розташоване 11 великих та середніх промислових підприємств — ВАТ «Красносулинхліб», ВАТ «Стройметкон», ВАТ «Сулинський щебзавод МПС», ВАТ «Каскад», ВАТ «Володимирівський кар'єр тугоплавких глин», ЗАТ «Завод керамзито-бетонних деталей», ВАТ «Експериментальна ТЕС», ТОВ «Компанія Сулинуголь», ЗАТ «Птахофабрика Красносулинська», ТОВ «Сулинантрацит». Соціальна сфераУ систему охорони здоров'я міста та району входить 7 лікарень і 43 ФАП-ЛАП, система загальної освіти міста та району має 34 загальноосвітні установи, у тому числі металургійний коледж, філію Шахтинського енергетичного технікуму, філію ЮРГТУ, професійне училище, гімназію, ліцей. Пам'яткиХрами
Цікаві факти
Відомі людиУ поселенні народились:
У Красному Сулині від 1928 до 1975 рр. мешкав з родиною Порфирій Іванов (1898—1983) — відомий творець і пропагандист власної оздоровчої системи, заснованої на фізичній активності й духовній практиці. Примітки
Література
Посилання
|