|
Краматорський завод важкого верстатобудування
Краматорський завод важкого верстатобудування (КЗВВ) — машинобудівний завод у місті Краматорську, заснований 1937 року. Випускає важкі верстати токарної і фрезерної групи. Верстати, що виготовляються заводом, постачаються до багатьох країн світу, зокрема Азію, в Болгарію та інші країни Європи.[1] Дані верстати призначені для обточування колісних пар рухомого складу і використовуються майже усіма локомотивними та вагонними депо на мережах залізниць переважно країн Балтії та СНД, зокрема Російської Федерації. В 2018 році було представлено розробку підприємства (спільно з 10-ма компаніями українського оборонного сектору): САУ «Богдана», стало відомо про те, що на заводі налагоджено виробництво як танкових гармат так і 155-мм гармати власно для самохідної гаубиці[2]. Історія1937 рік, 1 травня — почали будувати Краматорський верстатобудівний завод. 1939 — запрацювали модельний, інструментальний, механічні №1, №5 цехи та гараж. 1940 рік, 7 листопада — завод випустив першу власну продукцію — два вальцетокарні верстати. 1941 рік, 24 лютого — підприємство було здано в експлуатацію, виготовлено дослідний зразок глибоко-розточувального верстата моделі 2940А[3]. На початку Другої світової війни, із підприємства були покликані та пішли добровольцями на фронт 800 осіб.  1941 рік, до 20 жовтня — завод було перевезено до російського міста Новосибірськ[3]. 1944 рік, початок — зрушило відновлення підприємства. 1945 року, був випущений перший післявоєнний верстат. У 1947—1950-х роках завод опанував виробництво зливкорозрізних верстатів моделі 1865. 1951 року, збудовано ново-ливарний цех. 1952 рік — група конструкторів заводу за налагодження виробництва вальцетокарних та вальцешліфувальних верстатів, була відзначена Державною премією СРСР. 1954 року, було завершено складання особливого глибоко-розточувального верстата моделі 2959 для розточування отворів діаметром до 1300 мм і довжиною до 30 м. Довжина верстата склала 95 метрів[3]. 1957 року збудовано ковальсько-пресовий цех. 30 липня 1966 року завод був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора за дострокове виконання завдань семирічки з випуску важких та унікальних верстатів [2]. Влітку 1967 року на прохання трудового колективу заводу надано ім'я Власа Чубаря. 29 квітня 1970 року у сквері перед заводом було встановлено його бюст (прибрано у 2014 року — декомунізація). 1970 року, завод виготовив 235 важких верстатів, зокрема 99 верстатів нових моделей. Важкий токарний верстат моделі 1А685.01Ф2, був першим верстатом з автоматичним керуванням ЧПК, випущеним заводом[3]. 1971-1980 — розквіт продуктивності: по 200-210 верстатів щорічно.  1971 року, на Уралмашзаводі (Російська Федерація) була змонтована автоматична лінія для обробки осей колісних пар вагонів, що не мала аналогів у світі. Групу конструкторів заводу було відзначено Державною премією СРСР за створення важких верстатів нових типів (моделі 1А660, 1А665, 1А670, 1А675, 1А680)[2]. 1972 року встановлено заводське досягнення — випущено 287 верстатів. 1976 року відкрито базу відпочинку «Хвиля» на березі Чорного моря в Херсонській області. 1978 рік — збудовано обрубний цех та цех металоконструкцій. Після відновлення незалежності1992 року заводом розпочато виробництво пилорам. 1995 року, травень — Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію заводу[4], після чого у липні 1995 року державне підприємство було перетворене на Відкрите акціонерне товариство; останні акції, що належали державі, продані 2003 року. 1997 рік, серпень — завод було внесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України[5]. 2006 рік — підприємство нагороджене Дипломом Всеукраїнського конкурсу з якості продукції, як Переможець у номінації "Продукція виробничо-технічного призначення".  2008 року — Верстат токарний з числовим програмним керуванням (ЧПК) підвищеної точності виробництва КЗВВ, нагороджений Дипломом Всеукраїнського конкурсу "100 кращих товарів України" (Донецька регіональна конкурсна комісія). 2010 року, 11 жовтня — після великої (вкладено 21 млн. євро[6]) реконструкції, на площах заводу було відкрито ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» з виробництва вітроенергетичних установок, водночас виробництво веж та рам гондол вітряків, налагоджено безпосередньо на КЗВВ. 2013 рік — заводом відвантажено замовникам 9 важких верстатів (ПАТ "Дніпровський завод прокатних валків", ПАТ Дніпроспецсталь, ТОВ "Техмаш" м. Бєлгород РФ, тощо). 2014 рік, 10 червня — під час гарячої фази Російсько-української війни, механообробний цех заводу постраждав від обстрілу бойовиками, в ході боїв з терористами угрупування «Донецька народна республіка»[7]. 2017 рік — з серпня, в частині інженерного корпусу розміщувалася Донецька обласна військово-цивільна адміністрація. 2022 рік, червень — Через російське вторгнення в Україну від 24 лютого, і ракетні обстріли Краматорська, КЗВВ змінить своє розташування на Закарпатську область.[8] Виробництво гарматних стволівЗа часів СРСР на теренах України попри серійне виготовлення бронетехніки — танків та самохідних артилерійських установок, вироблення стволів до їх гармат налагоджене не було, і вони надходили з території Російської РФСР[9].  .jpg) Краматорський завод важкого верстатобудування опанував виготовлення стволів після отримання Україною замовлення від Таїланду на 49 бойових машин «Оплот» у 2011 році. Завод зумів налагодити виробництво гладкоствольних танкових гармат.[9] З початком російсько-української війни, на цьому ж підприємстві було значно розширено перелік товарів — тут розпочали виготовляти стволи до мінометів, а 2018 року, саме це підприємство представило колісну 155-мм самохідну артилерійську установку «Богдана», ствол до якої вже був нарізним[9]. Усі ці стволи підприємство виготовляє на обладнанні власного виробництва. Зокрема на спеціальному нарізному верстаті з цифровим програмним керуванням КЖ 1975Ф3. Цей верстат призначено для нарізання внутрішніх профілів гвинтового каналу ствола з перемінним чи постійним кутом підйому у 10°[9]. Можливості верстату дозволяють виготовлення стволів калібром від 80 до 205 мм та довжиною до 10 000 мм. На ньому можливе виробництво гармати калібром 155-мм довжиною у 40 калібрів, що в метровому значенні — 6200 мм[9]. Також на цьому обладнанні можна виробляти стволи майже всіх наявних на озброєнні української армії артилерійських систем, наприклад ствол до 152-мм гармати 2А36 «Гіацинт-Б» разом з дульним компенсатором що має довжину у 53 калібри — 8197 мм[9]. Винятком, є самохідна артилерійська система 2С7 «Піон» калібром 203 мм та стволом завдовжки у 55,3 калібрів — 11 226 мм[9][10] Керівництво
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
