|
Крамар Євген
Крамар Євген (* 18 лютого 1933, с. Псари, тепер Рогатинського району — † 2 лютого 1992, Івано-Франківськ) — український історик, поет і дисидент. Закінчив семирічку, навчався у Рогатинській середній школі, навчання закінчив на Львівщині. 1952 року його виключають з Львівського університету за «антирадянські вислови» та вислали в Томську область на лісозаготівлі. 1953 року реабілітований, поновлюється на навчанні в університеті. 1956 з відзнакою закінчив юридичний факультет Львівського університету. В 1956–1973 роках — слідчий прокуратури Молдавської РСР, адвокат Волинської і Одеської обласних колегій адвокатів. 1965 року звільнений з посади адвоката в Одеській області «за власним бажанням» — відмовився взяти участь у виборах до місцевих рад. В 1973−1981 роках без роботи — проти нього порушено адміністративну і дві кримінальні справи та засуджено до радянської «психушки» — після його звернення зі скаргою до ЦК КПУ на незаконні дії слідчих, прокурорів та судових працівників. У липні 1975 року силоміць доправлений до Львівської психіатричної лікарні. Через місяць звільнений з випискою «психічно здоровий». Восени справу припинено через брак доказів. В 1982–1990 — чорноробочий Горохівського хлібокомбінату Волинської області. З травня 1990 — завідувач юридичного відділу Івано-Франківського обласного виконкому. З 1978 року радянська цензура заборонила друкувати його твори в УРСР. Друкувався за кордоном — видавництва «Визвольний шлях» (Мюнхен), «Наша культура» (Варшава), «Нова думка» (Югославія). Автор праць:
У рукописі залишилася збірка поезій «Журавлі». Досліджував дороги Тараса Шевченка на Волині. Витоки
|
|||||||||||||||||||||||
