Кравченко Віталій Семенович

Кравченко Віталій Семенович
Народження5 лютого 1924(1924-02-05) (100 років)
Свердликове, Новоархангельський район, Первомайська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет і пейзаж
НавчанняХарківський художній інститут (1950)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительДерегус Михайло Гордійович, Кокель Олексій Опанасович, Світличний Єфрем Павлович і Дайц Йосип Абрамович
ПрацівникДніпро
ЧленСпілка радянських художників України
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв України
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кравченко.

Віталій Семенович Кра́вченко (нар. 5 лютого 1924, Свердликове) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Заслужений діяч мистецтв України з 1995 року.

Біографія

Народився 5 лютого 1924 року в селі Свердликовому (нині Голованівський район Кіровоградської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985), медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За відвагу» (17 лютого 1972)[1].

1950 року закінчив Харківський художній інститут, де навчався зокрема у Михайла Дерегуса, Олексія Кокеля, Єфрема Світличного, Йосипа Дайца. Упродовж 1950—1953 років викладав у Ворошиловградському художньому училищі. З 1957 року працював у видавництві «Дніпро» у Києві: до 1964 року обіймав посаду художнього редактора; у 1966—1967 роках — головного художника.

Жив у Києві в будинку на провулку Івана Мар'яненка, № 14, квартира № 14 та в будинку на, провулку Бастіонному, № 9, квартира № 27[2].

Творчість

Працював у галузях станкового і монументального живопису, книжкової графіки. У реалістичному стилі створював жанрові картини, портрети, пейзажі. Серед робіт:

живопис
  • «Форсування річки Міус» (1950);
  • «Заочник» (1957);
  • «Ой не п'ються пива-меди» (1961);
  • «Кругом не­­правда і неволя» (1964);
  • «Багряні ночі» (1965—1967);
  • «Григорій Сковорода» (1967);
  • «Щед­­ре літо» (1968);
  • триптих «А мій жребій з голяками (Григорій Сковорода)» (1972);
  • «Ряд­­ки болю і гніву (Андрій Малишко)» (1985);
  • «Андрій Головко» (1988);
  • «Ниви-перелоги» (1989);
  • диптих «Я напишу про вас, дру­­зі (Олесь Гончар)» (1990);
  • «Богдан Хмельницький» (1991);
  • «Петро Дорошенко» (1992);
  • «Старий сад» (1994);
  • «Ранок» (1995);
  • «Галшка Гулевичівна» (1997);
  • «Іван Мазепа» (2000).

На шевченківську тему виконав малюнок «Ой не п'ються пива-меди» (1961, гуаш).

ілюстрував книги
монументальний живопис

Також у 1999–2000 роках брав участь у розписах відновленого Михайлівського Золотоверхо­­го собору у Києві.

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, зарубіжних — з 1959 року. 1958 року став лауреатом 3-ї премії Всесоюзного конкурсу у Москві на кращу книжку.

Примітки

  1. ↑ Кравченко Виталий Семенович / Память народа. (рос.)
  2. ↑ Кравченко Віталій Семенович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 74.

Література