Кравець Віктор Михайлович

Кравець Віктор Михайлович
Народився14 травня 1955(1955-05-14) Редагувати інформацію у Вікіданих (69 років)
Бокове, Любашівський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьбанкір
Alma materОдеський національний економічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат економічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений економіст України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравець.

Кравець Віктор Михайлович (14 травня 1955(19550514), с. Бокове) — український банкір.

Рання біографія

Народився 14 травня 1955 року в с. Бокове Любашівського району Одеської області в сім'ї службовців.

Закінчив Одеський інститут народного господарства (1972—76) за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Згодом закінчив Українську академію банківської справи (1999) за спеціальністю «Фінанси, грошовий обіг і кредит».

Кар'єра

1976 — ревізор КРУ Української республіканської контори Будбанку СРСР, м. Київ.

1976—1977 — служба в армії.

1977—1988 — на різних посадах в Українській республіканській конторі Будбанку СРСР / Київському міському управлінні Промбудбанку СРСР.

У 1989—1993 обіймав керівні посади в Українському республіканському акціонерному інноваційному банку.

У 1993 році очолював АТ «Український інноваційний банк».

Після того перейшов на роботу в Національний банк України. Обіймав посади головного бухгалтера, в.о. заступника Голови Правління, заступника Голови Правління НБУ.

1996—1998 — Голова Правління АК АПБ «Україна».

Згодом — знову на керівних посадах в Національному банку:

1998—2005 — директор Департаменту платіжних систем НБУ, член Правління НБУ.

2005—? — виконавчий директор з питань платіжних систем та розрахунків НБУ.

Був також заступником директора Центру наукових досліджень НБУ.

2014—2015 — Директор Департаменту платіжних систем і розрахунків НБУ[1][2].

З 2009 по 2011 був тимчасовим адміністратором ВАТ «РОДОВІД БАНК»[3][4].

Інша діяльність

Член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997—1999).

Академік Академії економічних наук України (1993), Української академії економічної кібернетики (1997).

Автор (співававтор) не менше ніж 15 наукових праць у галузі банківської справи.

Регалії

Заслужений економіст України (1995). Почесна грамота НБУ (1996). Державний службовець 3-го рангу (1999). Кандидат економічних наук (1999).

Сім'я

Дружина Ірина Степанівна (1956) — економіст; син Олександр (1980) — економіст; дочка Марія (1982).

Деякі праці

  • Організація міжбанківських розрахунків на основі платіжних карток системи Visa International (1999)
  • Перспективи розвитку безготівкових розрахунків в Україні (1999)
  • Розробка та впровадження національної системи масових електронних платежів (1999)[5]
  • Платіжні картки в Україні (1999)
  • Кредитна система України і банківські технології (2002, у співавт.)
  • Стан та перспективи розвитку системи міжбанківських розрахунків (2002)
  • Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність (2003)
  • Использование технологий дистанционного банковского обслуживания коммерческими банками Украины (2012, у співавт.)[6][7][8]

Примітки

  1. ↑ У НБУ відбулися кадрові перестановки / LB.ua, 8 квітня 2014, 17:39. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  2. ↑ Нацбанк оновив структуру та керівництво центрального апарату / Дзеркало тижня. Україна, 14.01.2015 15:46. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  3. ↑ ТИМЧАСОВИЙ АДМІНІСТРАТОР ВАТ «РОДОВІД БАНК» КРАВЕЦЬ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ / РОДОВІД БАНК, 19.03.2009 Архівовано 11.07.2015
  4. ↑ Про припинення тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК»: Національний банк; Лист від 16.09.2011 № 47-111/12792
  5. ↑ Монографія і дис. канд. екон. наук.
  6. ↑ Науково-технічна бібліотека НУХТ. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  7. ↑ Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 квітня 2022.
  8. ↑ Інституційний репозитарій Української академії банківської справи Національного банку України. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 11 липня 2015.

Джерела