Сергій Анатолійович Кошонин (11 квітня 1958(1958-04-11), Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, Заслужений артист Російської Федерації (2006).
Біографія
Народився 11 квітня 1958 року в Ленінграді (Нині в Санкт-Петербурзі).
У 1975 році вступив в ЛДІТМІК на курс Аркадія Кацмана і Льва Додіна Після закінчення училища 20 років служив у Молодіжному театрі на Фонтанці[1].
У Молодіжному театрі на Фонтанці під керівництвом Семена Співака зіграв понад сто ролей, працював з режисером Володимиром Малищицьким . Зіграв найбільш значущі ролі в спектаклях за творами Олександра Володіна.
C 1995 року зайнявся продюсуванням на телебаченні: першим проектом стала циганська група «Кабріолет», потім антреприза в творчому об'єднанні «Арт-Пітер»[2] .
Став популярний після виконання ролі майора Максима Виригіна в телесеріалі "Убивча сила"[3]. У 2010 році в складі делегації російських акторів Георгія Штиля та Євгена Леонова-Гладишева до Іжевська зустрічався з конструктором стрілецької зброї М. Т. Калашниковим. У результаті про конструктора був знятий фільм «Честь маю» (автор і режисер Олександр Рабинович).
Сім'я: дружина Лоліта Кошоніна[4].
Син Іван Сергійович Кошонін.
Театральні роботи
- «Ах, Невський, всемогутній Невський…»
- «Дорога Олена Сергіївна»
- «Гроза»
- «Міщанин у дворянстві»
- «На брудершафт»
- «Падша дружина інженера Мамбретті»[5]
- «Сто братів Бестужевих»
- «Танго»
- «Тригрошова опера»
Фільмографія
Телесеріали
- 1986 — Звіздар — журналіст
- 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів-2 — Петро Канарський, «авторитет» (серія «Аварійний захист»)
- 2000 — Агент національної безпеки-2 2 — Костянтин Євгенович Костров, журналіст (серія «Смертник»)
- 2000 — Полювання на Попелюшку — Альберт
- 2000—2006 — Убивча сила — Максим Виригін
- 2001 — Ключі від смерті — Харін
- 2002 — Спецвідділ — Ілля Репніков
- 2003 — Жіночий роман — Віктор Семенович
- 2003 — Мангуст — Крамер
- 2003 — Три кольори любові — Міщенко
- 2005 — Отаман — представник прокуратури
- 2005 — Бандитський Петербург. Фільм 7. Переділ — Степан Бірюльово
- 2005 — Брежнєв
- 2005 — Морські дияволи — генерал Барщевський
- 2005 — Парі — Сергій Анатолійович
- 2005 — Щасливий — шеф редакції
- 2007 — Свій-чужий — актор Сергій (фактично камео)
- 2007 — Брати — Казанцев
- 2007 — Літєйний, 4 — Баринов
- 2007 — Опера. Хроніки вбивчого відділу-3 — Барсуков
- 2007—2008 — Оперативна розробка — Василь Степанович
- 2008 — А. Д. — незнайомець
- 2008 — Виклик — 3 — мер Івашов
- 2008 — Даїшники — Федір Гунів
- 2009 — Шлюбний контракт — Станіслав Миколайович
- 2009 — Місто щастя — Вадим
- 2010 — Військова розвідка. Західний фронт — генерал Олексій Дробот
- 2010 — Прощай, «макаров»! — Михайло Ромів, каперанг (15-та серія «Месник»)
- 2011 — Військова розвідка. Перший удар — генерал Олексій Дробот
- 2011 — Захист свідків — Бодрунов
- 2011 — Страховики — Ананьїв
- 2011 — Лють — Самойлов
- 2012 — ППС — Рогозін
- 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів-12 — Лобачов (серія «Дурник»)
- 2012 — Шеф — Дмитро Дмитрович Холодилов, генерал-лейтенант поліції, начальник УЕБ і ПК ГУ МВС РФ по СПБ і ЛО, заступник начальника ГУ МВС по СПБ і ЛО
- 2013 — Одесит — Микола Іванович Тарасов, підполковник, начальник Василеострівського РУВС
- 2013—2014 — Берегова охорона-2 — Дмитро Костянтинович Зубов
- 2013—2014 — Чужий — Арсеній Русланович Килина, депутат Держдуми, олігарх Акула
- 2014 року — Невський — Геннадій Петрович Любимов, полковник поліції, начальник УМВС Центрального району
- 2014—2015 — Біла стріла. Відплата — Мірощук
- 2016 — Мажор — 2 — Едуард Федорович, лікар
- 2017 — Невський. Перевірка на міцність — Геннадій Петрович Любимов, генерал-майор поліції, заступник начальника ГУМВС
- 2017 — Чуже обличчя — Олег Романович Бабаєв, власник мережі ювелірних магазинів «Золотий намет»
- 2018 — Мельник — Віктор Сергійович Березін («Березан»), кримінальний авторитет
- 2019 — Умовний мент — Олександр Сергійович Данилов
Нагороди та звання
Примітки
