Котов Віктор Никифорович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Віктор Никифорович Котов
Народився	8 квітня 1912(1912-04-08) Одеса
Помер	23 лютого 2001(2001-02-23) (88 років) Київ
Країна	Україна
Діяльність	історик, викладач університету
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія, історіографія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Нагороди

Віктор Никифорович Котов (8 квітня 1912, Одеса — 23 лютого 2001, Київ) — український історик, історіограф, доктор історичних наук (з 1971 року), професор (з 1973 року).

Біографія

Народився 8 квітня 1912 року в місті Одесі. 1930 року закінчив школу і влаштувався на роботу складальником у друкарні обласної газети «Чорноморська комуна». У 1933–1935 роках — студент Одеського університету. Продовжив навчання на історичному факультеті Київського університету, який закінчив у 1938 році і цього ж року став його аспірантом. Перед початком німецько-радянської війни працював асистентом в Інституті історії АН УРСР. Від червня 1941 до 1944 року служив у Червоній армії. У вересні 1945 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Україна в завойовницьких планах Наполеона». Працював старшим науковим співробітником у Комісії Академії наук УРСР з історії Великої Вітчизняної війни в Україні і за сумісництвом — на кафедрі історії СРСР Київського університету: викладач, з 1949 року доцент, у 1968–1984 роках завідувач цієї ж кафедри, професор. У 1978 році був членом редакційної колегії при написанні 3-го тому восьмитомника «Історії Української РСР»[1]. Захистив докторську дисертацію на тему: «В. І. Ленін — основоположник радянської історичної науки». Читав лекції з історії Росії 19 століття, з російської і радянської історіографій, низку спецкурсів.

Від 1988 року — на пенсії. Помер у Києві 23 лютого 2001 року.

Наукова діяльність

Автор підручника «Історія СРСР» та більше 60 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, присвячених історії Росії та України 19 століття, декабристському рухові, поширенню марксизму в Росії, розвиткові історичної науки. Серед них:

• Отечественная война 1812 года. Берлин, 1956;
• В. И. Ленин об историческом развитии России. К.,1961;
• К. Маркс і Ф. Енгельс про Росію і їх зв'язки з російськими революціонерами. К., 1962 (у співавторстві);
• Историография истории СССР. (1917–1934 гг.). К., 1966;
• В. І. Ленін — основоположник радянської історичної науки. К., 1969;
• К. Маркс, Ф. Енгельс і Росія. К., 1971;
• Перші російські благовістителі свободи. К., 1975;
• Введение в изучение истории. К., 1982.

Досліджував суспільні та історичні погляди О. Герцена, О. Пушкіна, В. Бєлінського. Кілька його праць було опубліковано за кордоном, зокрема в НДР, Польщі, Чехословаччині.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, сімома медалями.

Примітки

1. «Історія Української РСР». Том 3. Київ «Наукова думка». 1978. стор. 3

Джерела та література

• Я. С. Калакура. Котов Віктор Никифорович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 241. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Г. Д. Казьмирчук. Котов Віктор Никифорович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Казьмирчук Г. Д., Латиш Ю. В. Вивчення руху декабристів у Київському університеті ім. Тараса Шевченка в 1944–1991 роках. «Вісник Київського університету. Історія», 2003, вип. 68—70;
• Казьмирчук Г. Д. Котов Віктор Никифорович. В кн.: Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Минуле й сьогодення (1834–2004 рр.). К., 2004;
• Казьмирчук Г. Д. Котов Віктор Никифорович: Людина і вчений. В книзі: Проблеми історії та історіографії України. К., 2007;
• Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спр. 50, 126 арк.