|
Кор ван дер Гарт
Кор ван дер Гарт (нід. Cor van der Hart; нар. 25 січня 1928, Амстердам — 13 грудня 2006, Амстердам) — нідерландський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Стояв у витоків впровадження професійного футболу у Нідерландах. Виступав за клуби «Аякс», «Лілль» та «Фортуна 54», а також національну збірну Нідерландів. Клубна кар'єраВан дер Гарт народився в Амстердамі, і намагався вступити у футбольну академію місцевого клубу «Аякс». Він відвідав спеціальний день молодих талантів, який проходив у клубі, і з 300 гравців до академії було обрано лише двох — Ван дер Гарта та Рінуса Міхелса[1]. В 1947 році Кор дебютував у основній команді клубу і в тому ж році виграв титул чемпіона Нідерландів[1]. Загалом провів в рідному клубі чотири сезони, взявши участь у 55 матчах чемпіонату. 1950 року ван дер Гарт одним з перших нідерландських гравців відправився за кордон, для того аби стати професійним футболістом[2], перейшовши у французький «Лілль», де вже існувала професіональна ліга[1][2]. Відіграв за команду з Лілля наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лілля», був основним гравцем захисту команди і виграв з клубом чемпіонат і Кубок Франції. ,_Bestanddeelnr_919-0137.jpg) Кор ван дер Гарт у 1966 році Ван дер Харт був одним із гравців, що взяв участь у благодійному матчі між збірними Франції та Нідерландів[de][1], що пройшов 12 березня 1953 року на стадіоні «Парк де Пренс» у Парижі та був зіграний на честь жертв повені Північного моря 1953 року, яка відбулася за кілька тижнів до матчу[3]. Футбольна федерація Нідерландів, яка все ще не хотіла впроваджувати професіональний футбол забороняла грати за збірну усім неаматорам, але внаслідок особистого втручання принца Бернарда професійні нідерландські гравці таки отримали право зіграти у благодійному матчі[2]. 8 000 голландських фанатів поїхали до Парижа, щоб подивитись матч і побачили як їх команда перемогла міцну французьку команду 2:1. Гравці показали аудиторії наскільки краще гравці можуть грати, коли вони фокусуються на спорті професійно[2] і вже через 17 місяців відбувся перший професійний матч у Нідерландах[2]. Коли професійний футбол з'явився і у Нідерландах, ван дер Гарт повернувся до своєї рідної країни, щоб грати за «Фортуну 54», яка в ті роки була однією з найкращих команд у країні[1]. З цією командою він виграв Кубок Нідерландів у 1957[1] і 1964 роках, відігравши загалом за команду 12 сезонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Фортуна» (Сіттард) у 1966 році. Виступи за збірну13 березня 1955 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів у матчі проти Данії (1:1)[4]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 44 матчі, забивши 2 голи і був капітаном у 26 з цих матчів. Один з найбільш пам'ятних міжнародних матчів, в яких він брав участь, — це перемога 2:1 над чемпіонами світу збірною ФРН в 1956 році. Він зіграв свій останній міжнародний матч 30 квітня 1961 року проти Угорщини (0:3)[5]. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1966 року, очоливши тренерський штаб клубу «Голланд Спорт»[nl][4], де працював до 1971 року, моменту об'єднання клубу з АДО в «Ден Гаг». 1971 року став головним тренером команди АЗ і тренував команду з Алкмара два роки. .jpg) З 1973 року був асистентом Франтішека Фадргонца у національній збірній Нідерландів[1], а після його звільнення залишився на посаді і був помічником Рінуса Міхелса під час чемпіонату світу 1974 року[1][4], коли збірна Нідерландів стала фіналісткою змагань, програвши ФРН. Згодом протягом 1974—1976 років очолював тренерський штаб бельгійського клубу «Стандард» (Льєж), з яким виграв дебютний розіграш Кубка бельгійської ліги у 1975 році, після чого тренував «Фортуну» (Сіттард), в якій колись виступав і як гравець. 1977 року повернувся до роботи з АЗ, з яким 1978 року виграв Кубок Нідерландів. З 1979 року він тренував американський «Форт-Лодердейл Страйкерс», який підписав перуанську легенду Теофіло Кубільяса та німецького нападника Герда Мюллера. Ці зірки під керівництвом ван дер Гарта допомогли дістатися «Страйкерс» до Соккер Боула, фінального матчу[en] за звання чемпіона Північноамериканської футбольної ліги (NASL), в 1980 році, де вони програли «Нью-Йорк Космос» (0:3). Після цього повернувся на батьківщину, де працював з клубами МВВ, «АДО Ден Гаг» та «Волендам». З сезону 1984/85 він був одним із трьох помічників тренера «Аякса» Ада де Моса разом із Антуаном Коном і Тонні Брейнс Слотом. Це тріо ненадовго очолювало «Аякс» в травні і червні 1985 року після відставки де Моса 6 травня 1985 року, втім з призначенням Йогана Кройфа повернулись на посаду асистента. Згодом у 1987—1988 роках очолював «Телстар»[6]. Останнім місцем тренерської роботи був турецький клуб «Сариєр», головним тренером команди якого Кор ван дер Гарт був з 1989 по 1990 рік[1][7]. Помер 13 грудня 2006 року на 79-му році життя в Амстердамі. Наступного дня «Аякс» проводив матч Кубка УЄФА 2006/07 проти бельгійського «Зюлте-Варегема» (3:0) і вийшов на матч з траурними пов'язками[4] Титули і досягненняЯк гравця
Як тренера
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
