Коробов Ігор Валентинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коробов.
Коробов Ігор Валентинович
рос. Коробов Игорь Валентинович
Коробов І. В. у 2016 р.
Народження3 серпня 1956(1956-08-03)
Вязьма, Смоленська область, РРФСР, СРСР
Смерть21 листопада 2018(2018-11-21) (62 роки)
Москва
злоякісна пухлина
ПохованняТроєкуровське кладовище[1]
КраїнаСРСР СРСР →
Росія Росія
Рід військРозвідувальні війська ЗС Росії
ОсвітаStavropol Higher Military Aviation School of Pilots and Navigators PVOd, Military Diplomatic Academy of Moscowd і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання Генерал-полковник
КомандуванняГРУ ГШ ЗС Росії
Війни / битвиРосійське збройне вторгнення в Крим (2014), Інтервенція Росії в Сирію і анексія Криму
Нагороди
CMNS: Коробов Ігор Валентинович у Вікісховищі

І́гор Валенти́нович Ко́робов (рос. Игорь Валентинович Коробов; 3 серпня 1956(19560803) — 21 листопада 2018) — російський воєначальник, начальник Головного управління ГШ ЗС РФ — заступник начальника генерального штабу збройних сил Російської Федерації (2 лютого 2016 — 21 листопада 2018). Герой Російської Федерації (2017), генерал-полковник (2017).

Життєпис

Відповідно до офіційної біографії на сайті МО РФ,[2] у 1973 році Ігор Коробов вступив і в 1977 році закінчив з відзнакою льотне відділення Ставропольського вищого військового авіаційного училища льотчиків і штурманів протиповітряної оборони. Офіцерську службу лейтенант Коробов розпочав у листопаді 1977 року в 518-му авіаційному полку (винищувальному) (аеродром Талагі, Архангельськ) 10-ї окремої армії ППО. З 1985 року (за іншими даними, з 1980)[3] розпочав службу у військовій розвідці, закінчив Військово-дипломатичну академію.

Проходив військову службу на різних посадах в Головному розвідувальному управлінні, був першим заступником начальника Головного управління — займаючись питаннями стратегічної розвідки[4][5], зокрема в його віданні були всі закордонні резидентури управління.

У лютому 2016 р. Указом Президента Російської Федерації призначений начальником Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації — заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[6][7][8].

За час керівництва Коробова Головне управління ГШ ЗС РФ опинилося в центрі кількох гучних скандалів, серед яких найвідоміший — суспільно небезпечне отруєння свого колишнього співробітника Сергія Скрипаля та його дочки 4 березня 2018 р. і подальше розслідування диверсійної діяльності ГРУ в країнах Заходу. За Коробова військова розвідка Російської Федерації забезпечувала військові операції на Донбасі та в Сирії, втручання в американські вибори президента , через що голова відомства опинився в санкційних списках. Санкції були призупинені тільки на час робочого візиту Коробова та керівника служби зовнішньої розвідки Росії до США у січні 2018 року. Президент Путін натомість присвоїв генералу Коробову звання Героя Російської Федерації.

У 2018 році з'явилася інформація про онкологічне захворювання 61-річного Коробова, близькі до нього люди повідомили ЗМІ, що «надія на благополучний рятунок мінімальна».[9] Помер 21 листопада 2018 року у Москві, після важкої тривалої хвороби.[10]

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Начальника ГРУ Коробова похоронили на Троекуровском кладбище — ІТАР-ТАРС, 2018.
  2. ↑ Коробов Игорь Валентинович, сайт МО РФ (рос.) (архів)
  3. ↑ Чим відомий Ігор Коробов [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.], «Коммерсантъ», 22.11.2018. (рос.)
  4. ↑ Главой ГРУ назначен генерал Игорь Коробов — Сергей Белов — Российская газета [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Новым начальником ГРУ назначен генерал Игорь Коробов. [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Lenta.ru (рос.)
  6. ↑ Министр обороны Российской Федерации генерал армии Сергей Шойгу вручил личный штандарт начальника Главного управления Генштаба ВС РФ генерал-лейтенанту Игорю Коробову. [Архівовано 22 вересня 2018 у Wayback Machine.] // сайт «Министерства обороны Российской Федерации» (рос.)
  7. ↑ Начальником ГРУ назначен генерал-лейтенант Коробов. [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Сайт «РИА Новости». 2.2.2016. (рос.)
  8. ↑ «Назначение генерала Коробова многое говорит о приоритетах в деятельности ГРУ» [Архівовано 9 лютого 2016 у Wayback Machine.], интернет-газета «Взгляд» (рос.)
  9. ↑ Військова розвідка втратила головного [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.], газета «Коммерсантъ» №216 від 23.11.2018, стор. 3.
  10. ↑ Сайт Министерства обороны Российской Федерации, 22.11.2018. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.

Посилання