Християнство в грецьке місто Візантій за переданням приніс сам апостолАндрій, де заснував єпископську кафедру Візантії в 38 році та призначив єпископом апостолаСтахія, який очолював кафедру до 54 року. Тому Вселенський патріархат Константинополя вважає своїм першим єпископом апостола Андрія, від якого подальші священнослужителі мають послідовність через священні таїнства. У 330 році римський імператорКостянтин Великий переніс свою резиденцію в місто, перейменувавши його в Новий Ром (Νέα Ῥώμη). Відтепер значення церкви там зростало разом із впливом її єпископа.
До переїзду імперської столиці єпископ Візантія перебував під владою митрополита Гераклеї, але з IV століття він зміцнився, аби стати самостійним і навіть здійснювати владу на території всієї теперішньої Греції, Малої Азії, Понту та Тракії. З розвитком ієрархічної структури Церкви єпископ Константинополя став називатися екзархом (посада вища за митрополита). Константинополь був визнаний четвертим патріархатом після Антіохії (Антіохійський патріархат), Александрії (Александрійський патріархат) та Риму (Латинська церква). Патріарха зазвичай призначала кафедра Антіохії.
Через важливість положення Константинопольської церкви в центрі Римської імперії у столиці патріарх отримав титул Вселенського, який посилався не на владність єпископа над іншими єпископами, а на позицію патріарха як центру ойкоуменів, «домогосподарства» імперії.
У міру стабілізації та зростання Римської імперії зростав і вплив патріархату на її столицю. Цей вплив закріпився в православному канонічному праві до такої міри, що він був піднесений вище навіть за більш древніх патріархатів: Канон 3 Першого Константинопольського собору (381 р.) стверджував, що єпископ цього міста «матиме почесний примат після єпископа Риму, бо Константинополь — це Новий Рим».
З 4 століття єпархію очолює Вселенський (Константинопольський) патріарх. З 22 жовтня1991 року це — Варфоломій I.
Парафії
Монастирі
Окрім монастиря Живоносного джерела, решта монастирів знаходяться на території Принкіпонніської митрополії (на Принцевих островах), але підпорядковуються безпосередньо Константинопольському патріарху.
Митрополит Епіфаній зазначив, що Православна церква України на час об’єднання налічує близько 7000 парафій[7].
Офіційна державна статистика для майбутньої ПЦУ (УПЦ КП+УАПЦ) у порівнянні з УПЦ (МП) та УГКЦ станом на 1 січня 2018 року (без урахування окупованих територій)[8]:
Громад
Священиків
Монастирів
Ченців
Навч. закладів
Студентів
ПЦУ (УПЦ КП + УАПЦ)
6334
4333
74
231
26
1469
УПЦ МП
12348
10424
211
4721
18
4163
УГКЦ
3875
3042
123
1169
16
2343
Хоча УПЦ МП мала майже вдвічі більше громад і священнослужителів, і у 20 разів більше ченців, однак підтримкою серед населення більше користувалася УПЦ КП. Згідно досліджень Центру Разумкова у 2018 році до УПЦ КП себе відносило 28,7%, до УПЦ МП 12,8%, до УАПЦ 0,8%, а 23,4% населення вважали себе «просто православним»[9]. Прихильників УПЦ КП було більше всюди, крім сходу.
*
Офіційна державна статистика для майбутньої ПЦУ (УПЦ КП+УАПЦ) у порівнянні з УПЦ (МП) та УГКЦ станом на 1 січня 2019 року (без урахування окупованих територій):
↑Історична дата заснування єпископської кафедри (не обов'язково в УПЦ) від якої єпархія УПЦ веде свою спадкоємність. У дужках остання дата відновлення кафедри, якщо єпархія ліквідовувалася. Згідно історій єпархій на офіційному сайті УПЦ [1].
↑Історична дата заснування єпископської кафедри (не обов'язково в УПЦ) від якої вікаріат веде свою спадкоємність. У дужках остання дата відновлення кафедри, якщо вікаріат ліквідовувалася. Згідно історій єпархій на офіційному сайті УПЦ [2].
↑«Не виключено, що й окремі греко-католицькі громади можуть вирішити перейти у підпорядкування Православної церкви України. Таку спробу вже робив священик у селищі Краковець, який перейшов у православ'я, але вірні його не підтримали і їм залишилась церква, що перебуває у власності громади.»[3]