Константа інгібування

Константа інгібування (${\displaystyle K_{i}}$) (англ. inhibition constant; рос. константа ингибирования) — є кількісною мірою компонента поживного середовища чи продукту метаболізму, що спричиняє інгібування, за якої питома швидкість росту біологічних агентів чи утворення продуктів їхнього метаболізму дорівнює 50 % від максимальної[1]. Окрім того, константа інгібування є показником потужності інгібітора. Розраховують константу інгібування за такою формулою:

${\displaystyle K_{i}=\exp({\frac {\Delta G}{R\times T}})}$,

де ${\displaystyle \Delta G}$ — афінність (найменша вільна енергія зв'язування), що використовується для оцінення енергії взаємодії лігандів з активним центром макромолекули, ${\displaystyle R}$ — газова стала (~1.987·10^−3 ккал·К^−1·моль^−1), ${\displaystyle T}$ — кімнатна температура (К).

Константа інгібування має розмірність — моль.

Використання

Молекулярний докінг

Використовується для відображення спорідненості до зв'язування інгібітора з протеїном-мішенню, що в свою чергу часто використовують у методі молекулярного докінгу з метою виявити найперспективнішу сполуку в експерименті взаємодії (чим менша ${\displaystyle K_{i}}$, тим менша кількість речовини необхідна для того, щоб інгібувати досліджуваний об'єкт)[2].

Див. також

• Молекулярний докінг
• Афінність
• Мінімальна інгібуюча концентрація

Примітки

1. 1
2. 2 [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]

Література

• Що таке Константа інгібування (біотехнології).
• Bachmann KA, Lewis JD. / Predicting inhibitory drug-drug interactions and evaluating drug interaction reports using inhibition constants. Ann Pharmacother 2005;39:1064-72. [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]