Консерванти

Консерва́нти — речовини, які здатні збільшувати срок зберігання харчових та інших продуктів (наприклад, косметики) шляхом захисту їх від мікробіологічного псування.

Розрізняють:

• Консерванти харчових продуктів
• Консерванти для косметики та парфумерії. Використовуються з метою профілактики біологічного ураження косметичних засобів. Завищена концентрація консервантів косметичних засобів може викликати такі небажані побічні ефекти як алергічні реакції, негативні змінення шкіри та слизової оболонки і т.і.[1] Додаток VI частина I Директиви 76/768 ЄЕС регламентує застосування у складі консервантів 47 основних активних речовин, що належать до різних класів хімічних сполук.[1] На українському ринку косметичних засобів найчастіше зустрічаються консерванти, що містять такі активні компоненти як метилпарабен, пропілпарабен, бутілпарабен, бронопол, похідні ізотіазоліну, сорбінову та бензойну кислоти, триклозан, трапляються випадки використання формаліну — 35–40 %-го розчину формальдегіду, який належить до сильних канцерогенів.[1] Для більш зручного користування та профілактики мікробного обсіменіння фасування косметичних засобів здійснюється у ємності з дозатором, а у разі відсутності дозатора до набору додається шпатель — невеличка дерев'яна, пластмасова, скляна або металева платівка.
• Консерванти мийних засобів. Прикладами таких консервантів у рецептурі рідких мийних засобів для миття посуду є, наприклад, метилхлоротіазолінон і метилізотіазолінон, що мають широкий спектр активності проти всіх груп мікроорганізмів.[2] Недоліком цих консервантів є можливе виникнення подразнення шкіри рук.[2]
• Консерванти і стабілізатори для фармацевтичної продукції
• Консерванти для деревини — це просочувальні речовини для захисту деревини: антисептики, антипірени, інсектициди, фунгіциди, біоциди, гідрофобізатори, комплексні препарати та ін..
• Консерванти кормів.[3] Станом на 2005 рік вивчено консервуючу здатність майже ста консервантів різної природи.[4] Хімічні консерванти можуть накопичуватися в продукції тваринництва та в залишковій кількості потрапляти в організм людини.[5]

Примітки

1. Качан Р.В., Андреєва О.А. Якість косметичних засобів на українському ринку^[недоступне посилання] // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну Науковий журнал [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2011, № 3 (59) [Архівовано 14 березня 2013 у Wayback Machine.]
2. Коломієць Т. Оцінка якості засобів для миття посуду [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Міжнародний науково-практичний журнал "Товари і ринки". — 2010, № 2(10) [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
3. Дяченко Г. М., Кравченко Н. О. Біотехнологія у кормовиробництві: стан і перспективи розвитку^[недоступне посилання] // Сільськогосподарська мікробіологія Міжвідомчий тематичний науковий збірник^[недоступне посилання]. — 2010. — Вип. 11^[недоступне посилання]
4. Експериментальне обґрунтування консервуючої дії консерванту «Туфосилу» при заготівлі силосу з бобово-злакових трав і кукурудзи /М.Ф. Кулик, С.С. Тимчук //Корми і кормовиробництво. – 2005. – Вип. 55. – С. 160-172
5. Дерев’янко С.В., Сорока В.І., Дяченко Г.М., Божок Л.В. Застосування мікробних препаратів при консервуванні різних видів кормів^[недоступне посилання] // Сільськогосподарська мікробіологія Міжвідомчий тематичний науковий збірник^[недоступне посилання]. — 2009, Вип. 9 [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]

Джерела

• МОЗ України. Наказ «Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» N 222 від 23.07.96.

Посилання

• КОНСЕРВУВАННЯ [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія