«Події, описані в цій книжці, ніколи й ніде не відбувалися. Усі збіги географічних назв, назв часописів, власних імен і характерів є абсолютно випадковими»[4].
Опис книги
В романі автор розглядає відому історичну подію, Конотопську битву, що завершилась перемогою українського війська, як цеглинку в розбудові національної самоідентифікації, протиставляючи фікції радянської історії, Переяславській раді, літературну фікцію з кількома можливими варіантами розвитку подій та різними політичними версіями. Кожелянко ставить під сумнів поняття очевидности, для нього історія полягає в інтерпретації, де подія є лише подією, а розказана історія — ідеологема.
Твір показує проблему реальності світу та людини, котра оповідає про цю реальність, і йдеться не про адекватне відображення побаченого, а про окреслення постаті очевидця, що перетворюється на актора. Журналіст, котрий репрезентує Конотопську битву для різних національностей, покаже подію з огляду на ідеологію ставлення до неї окремих народів, хоча це є один і той же журналіст, Автовізій Самійленко. Національний культурний простір розділено на «свій» та «чужий», що обумовлює спосіб сприйняття світу за принципом протиставлення, яке породжує певні стереотипи, котрі відображаються в літературі та фольклорі[6].
| «Конотоп» — «роман» про Конотопську битву 1659 року, коли гетьман Виговський потрощив 100-тисячне московське військо і дістав на вибір кілька вигідних для України історичних альтернатив. Але не скористався жодною. Та «упущена вигода» і по нині є драстичною темою дискусій поміж шовіністів, шароварників і пофігістів.
Сюжет «Конотопа»: сучасний журналюга Автовізій Самійленко дістає з похмілля пропозицію пана Чортенка, власника газети «Ніч», змотатися у відрядження не по горизонталі, а по вертикалі: на триста років у глиб. Далі — репортажі з місця бойових дій для видань різного ідеологічного штибу[7].
|
Спеціалізоване видання «Книжник-review» дало таке визначення роману: він є «блискучою пародією на сучасну медіа-проституцію»[8].
Видання
- 2001 — видавництво «Кальварія» (разом із оповіданнями «Шлях воїна в Україні», «Чужий-2», «Брама горішня», «Шлях Каїна в Україні»)[1].
Примітки
Посилання
Література
|
