|
Комишуваха (Сіверськодонецький район)
Комишуваха — селище в Україні, у Попаснянській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області. ГеографіяСелище розташоване на річці Комишуваха (лівій притоці Лугані, басейн Сіверського Дінця). ІсторіяНа території села досліджені кургани з похованнями епохи бронзи та кімерійські (XVIII—XVII століть до н. е.), а також кочівницькі (XI—XIII століть н. е.) поховання. Між селами Комишуваха і Врубівка виявлені кургани давніх кочівників — скіфів та сарматів. У 1892 році Микола Брандербург розкопав скіфський курган за 6 км від села Комишуваха в урочищі Золотий рудник. У кургані виявили великий набір бронзових речей. Там знаходились два непарних злегка вигнутих псалії з трьома трубчастими отворами та зі шляпками на кінцях, бронзова бляшанка з вушками та бронзовий ніж, який має типову для скіфських ножів форму — вигнута спинка переходить у тримач для рукоятки, а лезо відокремлене від тримача невеликим заокругленим виступом; також були знайдені плоскі кістяні кільця. Ці кургани описані наприкінці XIX століття гірським інженером, головою Слов'яносербської земської управи І. Фелькнером:
15 листопада 1753 року було сформовано гусарський Валаський поселений полк Родіона Депрерадовича. На території району розташовувалися чотири роти полку Депрерадовича, в тому числі 7-ма рота, на річці Комишуваха, на території сучасного селища Комишуваха. У 1754 році на річці Комишуваха засновано шанець 7-ї роти полку Родіона Депрерадовича. У 1764 році тут вже стояла 16-та рота Бахмутського гусарського полку, яку перемістили у 1770 році в шанець 15-ї роти. На місці 16-ї роти на річці Комишуваха командувач Бахмутського гусарського полку генерал-майор Георгій Депрерадович утворив приватне поселення, яке за назвою річки найменували Комишувахою. Загалом у власності поміщиків Депрерадовичів було 32,1 тис. десятин землі, придатної для обробітку, та 16,27 тис. десятин, непридатних для обробітку. Їм належало 2,313 тис. селян. У 1775 році з села Комишуваха до Родіонівки (маєток «Старий Млин») переселено чимало кріпацьких родин генерала Родіона Депрерадовича та його сина, підполковника Івана Родіоновича, всього 652 жителі. Станом на 1859 рік існувало три поселення:
Станом на 1886 рік у селі, центрі Комишуваської волості, мешкало 726 осіб, налічувався 121 двір, існували православна церква, школа, лавка, відбувалось 3 ярмарки на рік[3]. За 9 верст від селища розташовувався постоялий двір, а за 11,5 верст — поштова станція. У січні 1918 року встановлена радянська влада. Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 126 осіб[4]. Під час Другої світової війни на фронтах боролися 126 жителів селища, 47 людей загинули у боях, 89 нагороджені орденами та медалями. На братській могилі воїнів, які загинули у роки Другої світової війни, встановлено пам'ятник. 12 серпня 2014 року, під час збройного протистояння українських військових з озброєними прибічниками ЛНР останні були вибиті з селища[5]. 28 січня 2015 року загинув під час мінометного обстрілу вогневих позицій українських артилеристів під Комишувахою старший сержант 17-ї бригади Руслан Пономаренко. НаселенняСтаном на 1989 рік кількість населення складала 3427 осіб[6]. За даними перепису 2001 року, населення селища становило 2868 осіб, з них 83,16 % зазначили рідною українську мову, 16,74 % — російську, а 0,1 % — іншу[7]. У 2011 році кількість населення складала 2310 осіб[8]. 2012 року кількість населення складала 2272 осіб[8], у 2013 році — 2235 осіб.[8], у 2017 році — 2143 осіб[9]. 2018 року кількість населення складала 2107 осіб[9], у 2019 році — 2058 осіб[9]. ТранспортЧерез селище пролягає автомобільна дорога Бахмут — Попасна[10] та залізниця, станція Комишуваха. ОсобистостіУродженці села:
Світлини
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
