Кольцов Олексій Васильович

Олексій Кольцов
Алексей Кольцов
Худ. Кирило Горбунов.Літографія
Ім'я при народженніОлексій Васильович Кольцов
Народився3 (15) жовтня 1809[1][2][3]
Воронеж, Російська імперія[1][4][…]
Помер29 жовтня (10 листопада) 1842[1][2] (33 роки)
Воронеж, Російська імперія[1][4][…]
·туберкульоз
Громадянство Російська імперія
Національністьросіянин
Діяльністьпоет
Мова творівросійська і українська
Роки активності1825—1842
Жанрпоезія
CMNS: Кольцов Олексій Васильович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кольцов.

Олексій Васильович Кольцов (нар. 3 (15) жовтня 1809(18091015), Воронеж — пом. 29 жовтня (10 листопада) 1842, Воронеж) — російський поет, купець. Вершиною художніх досягнень поета є його пісні. Декілька віршів написав українською мовою. Поривання до волі, туга за молодістю, селянська праця — ось головні його теми. Творчість письменника становить собою вдалий синтез елементів книжкової поезії і селянського фольклору[6]. Значна кількість його віршів покладена на музику.

Біографія

Народився в сім'ї воронезького міщанина, торговця худобою. З дитячих років брав участь у справах батька — переганяв стада в степах, купував і продавав худобу на сільських базарах. Навчався в повітовому парафіяльному училищі менше півтора року. У 16 років почав писати вірші, наслідуючи популярних поетів того часу.

Першими наставниками Кольцова були книгар Дмитро Кашкін і семінарист Андрій Сребрянський.

Збереглося три вірші, написані Кольцовим українською мовою під загальною назвою «Опыт малоросийской поэзии».

1830 року Кольцов познайомився з Миколою Станкевичем, який приїхав до Воронежа. Той показав вірші невідомого юнака московським літераторам, зокрема Віссаріонові Бєлінському, який став для Кольцова другом та вчителем життя.

У 1835 році Станкевич і Бєлінський на кошти, зібрані за передплатою, видали першу книжку віршів поета. Талант поета-самоучки підтримали Пушкін, Крилов, Вяземський, Одоєвський. Сучасників зацікавила народність віршів Кольцова, що відрізняла їх від численних підробок під народну поезію. Кольцов оспівував працю людини на землі, злитість його з природою («Песня пахаря», «Урожай», «Косарь»). У деяких його віршах реалістичні картини поєднувалися з відомою ідеалізацією народного життя.

Бєлінський писав, що разом з напевно лірикою Кольцова в літературу «… сміливо увійшли і постоли, і рвані каптани, і кострубаті бороди, і старі онучі, — і весь цей бруд перетворився в нього в чисте золото поезії»[7]. Називаючи Кольцова «великим народним поетом», Микола Добролюбов зазначав, що його пісні «… склали у нас абсолютно особливий, новий рід поезії … Кольцов першим став представляти в своїх піснях цієї російської людини справжнє життя наших простих людей так, як воно є, нічого не вигадуючи»[8].

У Олексія Кольцова нерідко відбувалися сварки з батьком (особливо в останні роки життя); його батько негативно ставився до літературної творчості сина. Внаслідок депресії і тривалого туберкульозу Кольцов помер у віці тридцяти трьох років у 1842 році. Похований у Воронежі.

О. Кольцов і Україна

О. Кольцов з дитинства ввібрав культуру не тільки російського, але й українського народу (недалеко від Воронежа, в південних районах — Острогозькому, Павловському, Богучарському, Бірючинському і Валуйському — переважало українське населення).

У справах свого батька він часто роз'їжджав по південних повітах Воронезької губернії, доводилося йому бувати і в Україні. Тут поет знайомився з життям українців, їхнім побутом, традиціями, піснями, переказами, збирав українські пісні та прислів'я.

Свій перший вірш українською мовою «Голубонько, доню!» А. Кольцов створив у ранній юності, потім ним було написано ще кілька творів («Відкіль запорожці, відкіль се ідуть?», «Друженьку! друженьку! Як я коли зайду», 1829).

У статті «Малорусскія стіхотворенія А. В. Кольцова» літературний критик М. Комаров у кінці XIX ст. цілком справедливо зазначив:

«... спроба Кольцова писати по-малоруськи представляється вкрай цікавою, тим більше що вона відноситься до того часу, коли на малоросійській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Малоросії, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».[9]

У багатьох інших його віршах звучать українські мотиви, виникають образи українців, зображених з великою повагою і симпатією («Ночівля чумаків» (1829, російською «Ночлег чумаков»), «До річки Гайдарі» (1830, російською «К реке Гайдари»), «Втеча» (1838, російською «Бегство»)).

Пам'ять

Могила О. В. Кольцова

Могила О. В. Кольцова зберігається в Літературному некрополі недалеко від Воронезького цирку.

Пам'ятники

У Воронежі є пам'ятники, що увіковічили пам'ять про поета. Один був встановлений у 1868 році (автор А. Тріскорні) в Кольцовському сквері. Інший, відкритий у 1976 році (автори П. Бондаренко та І. Савічев), на Радянській площі[10].

Топонімія та ергонімія

У філателії, нумізматиці та ін.

Поштові марки та монети

  • Поштова марка СРСР, 1959
    Поштова марка СРСР, 1959
  • Поштова марка СРСР, присвячена Кольцову, 1969, 4 копійки ( ЦФА 3806, Скотт 3652)
    Поштова марка СРСР, присвячена Кольцову, 1969, 4 копійки ( ЦФА 3806, Скотт 3652)
  • Пам'ятна срібна монета Банку Росії, присвячена 200-річчю Кольцова
    Пам'ятна срібна монета Банку Росії, присвячена 200-річчю Кольцова
  • У 1959 році вийшов радянський історико-біографічний художній фільм «Пісня про Кольцова».
  • У 1997 році на екрани вийшов фільм «На зорі туманної юності», присвячений Олексію Кольцову.
  • Воронезька кондитерська фабрика випускає цукерки «Пісні Кольцова» з 1958 року.
  • До 200-річчя від дня народження А. В. Кольцова Банк Росії випустив срібну монету номіналом 2 рублі.
  • У 2011 році до 425-річчя Воронежа Пошта Росії випустила конверт із зображенням пам'ятника поетові в Кольцовському сквері.

Примітки

  1. ↑ а б в г Кольцов, Алексей Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1903. — Т. 9. — С. 85–93.
  2. ↑ а б Жданов В. В. Кольцов // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3.
  3. ↑ ПроДетЛит — 2019.
  4. ↑ а б http://www.britannica.com/EBchecked/topic/321490/Aleksey-Vasilyevich-Koltsov
  5. ↑ а б Кольцов Алексей Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ http://orthodoxy.org.ua/node/10740[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ Полн. собр. соч., т. 9, 1955, с. 534
  8. ↑ Собр. соч., т. 1, 1961, с. 440
  9. ↑ В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 280 с.
  10. ↑ Про пам'ятники О. В. Кольцову. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2013.

Література

  • А. Юдин. Поэт Кольцов и его стихотворения. «Опыты в сочинениях студентов имп. Харьковского университета», т. I. Харьков, 1916, стр. 224.
  • В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 280 с.
  • Ласунская О. Г. Друзі мої — Кольцов і Нікітін: Із записок збирача / Олег Ласунской. — Воронеж; Київ, 2001. — 115 c.
  • А. В. Кольцов і російська література: Зб. статей / Отв.ред. Н. В. Осьмаков. — М.: Наука, 1988. — 205 с. — ISBN 5-02-011349-2.
  • А. В. Кольцов вчора, сьогодні, завтра: матеріали Міжвузівської наукової конференції: [збірник] / Воронеж. держ. ун-т, філол. фак., каф. рус. мови, каф. теорії літератури. та фольклору; [редкол.: О. Ю. Алейников та ін; отв. ред. В. М. Акаткін]. — Воронеж, 2009. — 175 с.
  • А. В. Кольцов в печати (1835—2001): собр. О. Г. Ласунского в фондах Воронеж. обл. универс. науч. б-ки им. И. С. Никитина / сост. О. Б. Калинина ; предисл. А. М. Смирновой. — Воронеж: Центр духов. возрождения Чернозём. края, 2009. — 80 с. : цв. ил.

Посилання