Колодійчук Євген Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колодійчук.
Євген Колодійчук
Колодійчук Євген Сергійович
Народився12 вересня 1940(1940-09-12)
с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Помер20 липня 2010(2010-07-20) (69 років)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист
Alma materФакультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1969)
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих

Євген Сергійович Колодійчук (нар. 12 вересня 1940, с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 20 липня 2010, Київ) — український поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист, член Національної спілки письменників України (1985).

Життєпис

Народився в селі Марія-Воля Володимир-Волинського району. Навчався в школі села Селець[1], закінчував середню освіту у Володимир-Волинській середній школі № 2. У 1969 році закінчив Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газеті «Молода гвардія» (1969–72), старшим редактором журналу «Україна» (1976–86), у газетах «Наш час» (1992–96), «Урядовий кур'єр» (1995—2007).

Помер 20 липня 2010 року в Києві. Похований в селі Селець Володимирського району поруч з батьками[1].

Творчість

Автор збірок:

  • «Рентабельний злодій» (1979),
  • «Неонові штани» (1984),
  • «Поцілунок опівночі» (1986),
  • «Куди зникла жінка?» (1987),
  • «Бульдог на курорті» (2003),
  • «Куплю президента» (2004),
  • «Чого ірже лошатко?» (2009),
  • «Роса на серці» (2011).

Автор публіцистичних книжок:

  • «Диво зцілення» (1993),
  • «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007),
  • «Де і як лікують рак» (2010).

Писав у різних жанрах: гумореска, гумо­ристтично-сатирична повість та на різні теми: народна і нетрадиційна медицина, наука, козацтво, народознавство, фольклор. Торкався проблем сучасного села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори покла­­дено на музику, зокрема Людмилою Браж­никовою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»).

Нагороди та пам'ять

Лауреат літературних премій імені Остапа Вишні (2006), Степана Олійника (2007).

У 2012 році в місті Воло­димир засновано щорічний літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».

Примітки

  1. ↑ а б У рідному селі має бути вулиця поета-земляка. Газета Місто Вечірнє. 23.09.2020.

Джерела

Посилання