Народився у творчій сім'ї. Мати — Марія Яківна (з дому Кас'ян) — директор Палацу культури, співачка, тато — Олександр Серафимович, робочий електрик, грав на балалайці, дід Федір — співав у церковному хорі. Малий Валерій з першого класу співав у хорі.
Автор Гімну міста Суми, затверджений Сумською міською радою[3], Гімну Сумського земляцтва[4], пісень «Україно моя», «Сумщина моя», «Сумська мелодія», «Сумчанка», «Мелодія для двох сердець», «Здрастуй, рідне село», «Музиканти на весіллі» та багатьох інших.
Посеред гамірного загалу української естради голос сумського композитора і виконавця Валерія Козупиці приємно відмінний — у ньому вчувається те, що у народі називають «душею». Душа Валерія Козупиці — це сумська старовинна альтанка, липи, що височать над його долею, сумські обереги людини, яка прийшла до рідних віх із гітарою під пахвою, із романтичною характерністю у всьому — від незграбної ходи по сцені Національного палацу «Україна» під час фіналу української «Пісні року» — фестивалю «Пісенний вернісаж» (а він — неодноразовий його лауреат), до яскравого самобутнього самовираження у пісенному контексті: інтонація Козупиці завжди індивідуально-ексклюзивна, вона має свій неповторний шарм, теплоту і щирість, оригінальну мелодику і ідентичну простоту. Нам не потрібно звикати до його інтонацій у пісні — вони давно у нас живуть, прописані з дитинства. До речі, невипадково однією із найкращих його пісень є «А нам іще рости» – у наш час духовних поневірянь оптимізм композитора (і поета, звичайно ж), вражає – чистота помислів, мрій, надій, першовідкриттів — усе є у цьому творі, що мав би стати взірцевим для неофітів нової доби. На мій погляд, ця пісня мала б звучати в ефірі як позивні Нової Епохи щоранку, а опісля — протягом усього ефірного часу. Це — лише маленький, проте суттєвий приклад, — творчість В. Козупиці спонукає до постійної динаміки почуттів, злетів, натхнення — хай це «Рідне село» або «Улюблений джаз», «Музиканти на весіллі» чи проста «Сумчанка».
Вітаємо поета пісні, незламного мрійника і вічно молодого закоханого — пісні Валерія Козупиці часто є еталонними, проте головне в них – вразлива мелодійність, простота форми і вислову, вишуканість стилю і смаку, запашний український феномен добра і любові. Щасти Вам, маестро, на перелогах і перехрестях століть; залишатись самим собою, залюбленим у рідну Сумщину, у неповторність і ніжність суворого краю. Нових Вам пісень і зачарувань!
Віктор Герасимов, заслужений діяч мистецтв України, президент творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».
Примітки
↑Герасимов В. Лірик слобожанської естради; У січні 2006 року указом Президента України Валерію Козупиці присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України» / Віктор Герасимов // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 3. — Суми, 2006. — С. 254. — ISBN 966-7164-57-8
↑Наші випускники. Сумський фаховий коледж мистецтв і культури імені Д. С. Бортнянського. Процитовано 22 травня 2023.
↑Суми отримали власний гімн. Суми: муніципальний інформаційний портал. 25 серпня 2004. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
↑Гімн Сумського земляцтва / сл. М. Гриценка, муз. В. Козупиці // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 3.
↑Черговий успіх В. Козупиці [пісня «Україно моя» на слова М. Гриценка стала лауреатом XX фестивалю сучасної української пісні «Пісенний вернісаж-2007»] // Ярмарок (Суми). — 2008. — 10 квіт. — С. 3.
↑Солісти. Сумська обласна філармонія. Процитовано 22 травня 2023.
Джерела
Вертіль О. Пісня буде поміж нас, або віншувальне слово про творчого побратима // Сумщина. — 2010. — 27 серп. — С. 8.
Груша Х. Маестро Козупиця : [інтерв’ю] // Голос України. — 2013. — 21 верес. — С. 12.
Нестеренко П. Його кредо: завжди залишатися людиною [співак і композитор Валерій Козупиця] // Нестеренко П. Джерела натхнення: творчі портрети сумських митців. — Суми : Мрія-1 , 2018. — С. 99—114 : фот.
Попова М. Диплом «Шлягер року—2016» — авторам пісні про Суми // Сумщина. — 2017. — 5 січ. — С 16.
