Козлов Микола Кузьмич

Козлов Микола Кузьмич
Народився28 січня (9 лютого) 1893
Кострома, Російська імперія
Помер29 серпня 1973(1973-08-29) (80 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
УчасникПерша світова війна
ЧленствоВсеросійський центральний виконавчий комітет
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції

Микола Кузьмич Козлов (16 (28) січня 1893(18930128), місто Кострома, тепер Російська Федерація — 29 серпня 1973, Москва) — радянський державний та партійний діяч, відповідальний секретар Кримського обласного комітету РКП(б), голова виконавчого комітету Нижньо-Волзької і Саратовської крайових Рад.

Біографія

Народився в родині пічника. У 1904 році закінчив Олександрівське початкове училище, а в 1908 році — чотирикласне міське училище в Костромі.

З серпня 1908 по липень 1910 року працював на тимчасових роботах у Костромі.

Член РСДРП(б) з вересня 1909 року.

З липня 1910 по квітень 1911 та з липня 1911 по квітень 1912 року був репортером газети «Костромская жизнь».

Один із організаторів підпільної більшовицької організації міста Костроми. Заарештовувався у 1910, 1911 і 1912 роках, з серпня 1912 по серпень 1913 року перебував у адміністративному засланні у Великому Устюзі. У вересні 1913 року знову був заарештований, до січня 1914 року перебував у Костромській в'язниці, з січня 1914 по грудень 1915 року — на засланні в місті Павенець Олонецької губернії та в селі Чорний Яр Астраханської губернії.

З грудня 1915 по листопад 1917 року служив рядовим 191-го Ларго-Кагульського піхотного полку 48-ї дивізії російської армії, учасник Першої світової війни. На Румунському фронті зустрів Лютневу революцію 1917 року. Був головою полкового, членом дивізійного солдатського комітету; вів агітаційну й організаторську роботу серед солдатів. Після Жовтневого перевороту 1917 року з листопада 1917 по лютий 1918 року — голова корпусного революційного комітету 24-ї дивізії російської армії.

У лютому 1918 році повернувся в Кострому. З лютого по вересень 1918 року — відповідальий секретар Костромського районного комітету РКП(б), відповідальий секретар Костромського міського комітету РКП(б).

З вересня 1918 по 1920 рік — голова Костромського губернського комітету РКП(б), у 1920 — березні 1921 року — відповідальний секретар Костромського губернського комітету РКП(б). Одночасно з квітня по листопад 1920 року — голова виконавчого комітету Костромської губернської Ради.

У 1921 році брав участь у придушенні Кронштадтського повстання, після чого перебував на партійній роботі в Петрограді. У березні 1921 — березні 1922 року — заступник відповідального організатора Першого міськрайонного комітету РКП(б) міста Петрограда, заступник завідувача агітаційно-пропагандистського відділу Петроградського комітету РКП(б).

З березня 1922 по жовтень 1924 року очолював виконавчий комітет Архангельської губернської Ради, одночасно був головою Архангельської міської ради (23 вересня 1922 — 26 жовтня 1924)[1].

У жовтні 1924 — вересні 1927 року — відповідальний інструктор ЦК ВКП(б), заступник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б).

У вересні 1927 — січні 1929 року — слухач курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б).

У січні — грудні 1929 року — завідувач організаційно-розподільного відділу Північно-Кавказького крайового комітету ВКП(б).

З 17 грудня 1929 по 11 травня 1930 року — відповідальний секретар Кримського обласного комітету ВКП(б).

У травні — вересні 1930 року — 2-й секретар Нижньо-Волзького крайового комітету ВКП(б).

У вересні 1930 — січні 1933 року — голова виконавчого комітету Нижньо-Волзької крайової ради в Саратові.

У січні 1933 — січні 1934 року — заступник завідувача розподільного відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

З січня 1934 по січень 1935 року — голова виконавчого комітету Саратовської крайової ради.

У січні — квітні 1935 року — заступник завідувача політико-адміністративного відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У квітні 1935 — квітні 1938 року — завідувач секретаріату Президії ЦВК СРСР. У квітні 1938 — червні 1947 року — керуючий справами Президії Верховної Ради СРСР. У червні 1947 — серпні 1959 року — начальник канцелярії апарату Президії Верховної Ради СРСР.

Обирався членом ВЦВК 10-го скликання (1922-1924)[2].

У серпні 1959 року вийшов на пенсію. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви[3].

Нагороди

Примітки

  1. Старый Архангельск.
  2. Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет X-го созыва (1922—1924). Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  3. Козлов Николай Кузьмич. Центр генеалогических исследований. Архів оригіналу за 9 Березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.

Джерела

  • Козлов Николай Кузьмич. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Архів оригіналу за 9 Березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  • Козлов Николай Кузьмич. Старый Архангельск. Архів оригіналу за 9 Березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  • Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)