|
Кози Корпеш — Баян Сулу Кози Корпеш і Баян Сулу (каз. Қозы Көрпеш — Баян Сұлу жырланып) — казахська легенда, лірико-епічна поема XIII — XIV століть, записана в середині XIX століття. Поема була відома в усних варіантах у виконанні акинів Сибанбая, Бекбая, Жанака[kk], Шоже[kk]. З близько двадцяти відомих її варіацій найвідоміша поема Жанака. У письмовому варіанті найпоширеніші версії, записані збирачами фольклору Саблуковим (1831), Дербисаліним (1834), Фроловим (1841), Валіхановим (1856)[1][2]. У Східноказахстанській області в Аягозькому районі біля станції Тансик є стародавній мавзолей «Кози Корпеш — Баян Сулу мазар»[1]. СюжетСтаровинна легенда про трагічне кохання Кози Корпеш і Баян Сулу говорить: друзі з дитинства Сарибай і Карабай поклялися одружити своїх дітей, яких ще до появи на світ заручили. Не дочекавшись народження сина, помирає під час полювання Сарибай. Підростаючі Кози і Баян, ще не бачили один одного, але пов'язані узами шлюбного договору, нарешті, полюбили один одного. Проходить час і Карабай змінює життєві плани. Він обіцяє віддати свою дочку за місцевого палуана Кодара, який одного разу врятував його отари від джуту. Кодар стає перешкодою між закоханими. У цьому вічному трикутнику першим склав буйну голову Кози. Зажурена Баян, щоб помститися вбивці, вдається до хитрощів. Вона обіцяє вийти заміж за Кодара, якщо той вириє для неї криницю з джерельною водою. Кодар береться за роботу, дедалі заглиблюючись, тримаючись за довгі коси Баян. Дівчина несподівано відрізає коси: Кодар залишений в колодязі вмирає. Тим самим Кози відомщений. На його могилі героїня легенди заколює себе кинджалом. Головні герої
Дослідження та перекладиПоема «Кози Корпеш — Баян Сулу» зацікавила Пушкіна під час його приїздки до Оренбурга, куди він направився для збору інформації про селянське повстання Пугачова для «Історії пугачовського бунту» і повісті «Капітанська дочка». Згодом у його архіві виявили поему, її текст був опублікований у 1837 році в «Віснику Пушкінської комісії». Це запис на п'яти аркушах, зроблений рукою невідомого людини. Пушкінський запис дещо розходиться з загальнопоширеним варіантом. Краєзнавець з Уральська Микола Чесноков стверджував, що поему записав яїцький козак, який володів казахською. Однак найімовірніше, що поетові казахську поему записали люди з Бокеєвської ставки хана Молодшого жуза, які добре володіли російською мовою. Є припущення, що на основі «Кози Корпеш — Баян Сулу» Пушкін мав намір написати власну поему, але йому завадила рання смерть. У 1865 році переказ поеми був виданий російською мовою, вона увійшла до академічної збірки В. Радлова виданої у 1870 році «Зразки народної літератури тюркських племен, що живуть в Південному Сибіру і Дзунгарському степу» (рос. «Образцы народной литературы тюркских племен, живущих в Южной Сибири и Дзунгарской степи»)[1]. Великий внесок у вивчення цього епосу зробив Мухтар Ауезов. Мухтар Омарханович вперше видав варіант Жанака спочатку в 1925 році в Москві, а у 1936 — повний текст епосу в Алма-Аті. В наступні роки Ауезов написав ряд робіт про «Кози Корпеш і Баян Сулу». Найоб'ємніші з них: «Кози Корпеш і Баян Сулу» в збірнику «Мысли разных лет» (Алма-Ата, 1961, с. 395); і стаття «Кози Корпеш і Баян Сулу» в першому томі «Козак әдебіетінін таріх» (Алма-Ата, 1960, с. 511). Настільним для кожного, хто вивчає епос про Кози і Баян є книга Алькея Маргулана[kk] «Кози Корпеш — Баян сулу кешені» (Алмати, 1994), яка являє собою результат багаторічної копіткої і сумлінного дослідження автором творчої історії та художньої своєрідності культурної пам'ятки казахського епосу[3]. Поема отримала високу оцінку С. А. Кастанье, М. А. Абрамова[ru] та інших учених. Історичне значення поеми вивчали Малік Габдуллін[ru], Ісхак Дюсенбаєв[kk], Ауелбек Кониратбаєв. На їх думку конкретні назви місцевості, річок (Аягуз, Урджар[ru], Лепси тощо) свідчать про реальні історичні умови формування епосу[1]. Аналоги поеми в інших народівУ фольклорі деяких сусідніх з казахами, тюркських народів існують свої варіанти цієї поеми: приміром, у барабинских татар вона називається «Кози Корпеш», у алтайців — «Кози Еркеш», у башкирів — «Кузийкурпяс і Маянхилу»[1]. Театральні і кінопостановкиНа основі поеми була написана п'єса «Кози Корпеш — Баян Сулу» Габіта Мусрепова. Чотириактова трагедія була завершена у квітні 1939. Прем'єра відбулася 29 квітня 1940 року в Казахському академічному драматичному театрі імені Мухтара Ауезова. Трагедія Габіта Мусрепова неодноразово перекладалася іншими мовами. У 1950 році Московський художній театр поставив її під назвою «Легенда про любов», а у 1954 році вийшов художній фільм за сценарієм Мусрепова «Поема про кохання»[2]. У 1992 році відомий казахський режисер і актор Асаналі Ашимов зняв кінофільм «Кози Корпеш — Баян Сулу». В 2014 році студія Azia Animation випустила повнометражний 11-ти серійний анімаційний фільм в форматі 3D за мотивами казахського народного епосу «Кози-Корпеш і Баян-Сулу» (автори Артур і Ігор Краус). Наприкінці 2017 року на першому національному телеканалі Казахстану Qazaqstan почався показ 6-ти серійного телесеріалу «Баян сулу» продюсера Баян Алагузової (Єсентаєвої), знятого продюсерським центром Esentai на замовлення Міністерства інформації та комунікацій Казахстану[4][5]. Фільм викликав неоднозначну реакцію глядачів[6] Цікаві факти
Примітки
Джерела
Посилання
|