uk %D0%9A%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%80%D1%96%D0%BD %D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80 %D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Кожурін Віктор Володимирович
Кожурін Віктор Володимирович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	21 грудня 1991; Болград
Смерть	20 січня 2015 (23 роки); Донецьк
Поховання	Болград
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2013-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Ві́ктор Володи́мирович Кожу́рін (21 грудня 1991 — 20 січня 2015) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Життєвий шлях

Народився у місті Болград, останні роки проживав у Корабельному районі Миколаєва. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, продовжив з 2013 за контрактом. Старший сапер, 79-та окрема аеромобільна бригада.

20 січня 2015-го загинув у бою в районі ДАП. Група військовиків поверталася після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту, та потрапила під обстріл терористів з РСЗВ «Град».

Без єдиного сина лишились батьки.

Після прощання у Миколаєві похований в місті Болград.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
13 квітня 2018 року на будівлі Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 52, де навчався Віктор, йому встановлено меморіальну дошку^[2]^[3].
26 травня 2019 року на будівлі Болградського районного військового комісаріату відбулось урочисте відкриття меморіальних дощок загиблим учасникам АТО — Русєву Сергію, Кожуріну Віктору, Манулову Сергію та Хіньову Ігору^[4]^[5].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[6]^[7].