Кожевников Олексій Венедиктович
Олексі́й Венеди́ктович Коже́вников (*6 (18) березня 1891, Хабази — †5 січня 1980) — російський радянський письменник. Здебільшого писав про соціалістичне будівництво. Входив до московського літературного об'єднання «Кузня». ЖиттєписОлексій Кожевников народився дев'ятою дитиною в родині простого селянина. Закінчивши учительську семінарію в Казані (1913), працював учителем в селах Уржумського повіту. Потім був призваний до царської армії, де служив у званні рядового солдата. Після революції 1917 року перейшов на сторону до Червоної Армії. Воював на Східному фронті та під Астраханню[1]. Демобілізувавшись Кожевников навчався у Вищому московському літературно-художньому інституті ім. В. Я. Брюсова. Працював вихователем у центральному приймальнику для безпритульних дітей в Москві (1921 — 1923). У 1924 році Олексій Кожевников видав свою першу книгу та оповідання. Кожевников довгий час жив на Уралі, Волзі, в Сибіру, Середній Азії[2], тому більшість його книжок написано саме про ці краї. За роман «Жива вода» був нагороджений Сталінською премією 2-го ступеня (1951)[3]. У 1980 році Олексій Кожевников помер, так і не встигши опублікувати свою збірку оповідань для дітей під назвою «Книга билиць і небилиць про ведмедів і ведмедиць». Твори
Примітки
Література
|