Ковєшніков Сергій Іванович

Ковєшніков Сергій Іванович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження29 грудня 1962(1962-12-29)
Воронеж
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (51 рік)
Червоносільське
ПохованняВійськове кладовище № 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Бірюк»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковєшніков.

Сергі́й Іва́нович Ковє́шніков (29 грудня 1962 — 29 серпня 2014) — прапорщик резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1962 року у Воронежі (за іншими даними — у Житомирі), вся родина перебуває в Росії.[1] 1980 року закінчив ЗОШ № 7 міста Житомир. Вступив до Житомирського політехнічного інституту; після 1 курс за власним бажанням був призваний на службу до армії. Військовик, закінчив школу прапорщиків, служив у десантних військах. Доля військового закинула його на Далекий Схід — на морський флот у Владивосток; острів Руський.[2] Після закінчення контракту, заради батьків — які вже потребували допомоги — продовжив службу і повернувся до Житомира. Проживав у Житомирі, працював в охоронних фірмах; був кінологом.[3]

Відразу після російської інвазії до Криму пішов до військкомату, не взяли через вік. Він записався без оформлення. Пішов добровольцем, начальник майстерні технічної діагностики й ремонтних робіт, заступник командира 1-го взводу 3-ї розвідувальної роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Бірюк».

На околиці Червоносільського пожежна машина наштовхнулася на позицію російського танка Т-72 (6-а окрема танкова бригада збройних сил РФ), танк вистрелив прямою наводкою. Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя. «Тур» був у кабіні; загинув разом з «Редом», «Бані», «Восьмим», «Бірюком» (перебував усередині машини) та «Ахімом».

3 вересня тіло Ковєшнікова з тілами 96 інших загиблих привезено до дніпропетровського морга. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний захисник України.

Упізнаний за тестами ДНК, 17 березня 2015-го перепохований у Житомирі, Смолянське військове кладовище.

Без Сергія лишилися дружина, син Данило 1996 р.н.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • 21 квітня 2017 року на фасаді житомирської ЗОШ № 7 імені В. В. Бражевського відкрито меморіальну дошку випускнику Сергію Ковєшнікову.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 18
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
  • Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки

  1. ↑ Небесна Гвардія
  2. ↑ Український Меморіал
  3. ↑ П'ять років тому у зоні АТО загинув житомирянин Сергій Ковешніков
  4. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.