Народився в селянській українській родині. Батько — Михайло Миронович, конюх і мати — Катерина Дем'янівна. Пристрасть до малювання передалася від батька. Як згадує Павло Михайлович:
Батько дуже вправним художником був, художньої освіти ніякої не мав. Якось в конюшні вугіллям на стіні намалював коня, усе село приходило дивитися.
З приходом нової німецької адміністрації родина переїздить до Кемеровської області в селище Кисилівка.
Переїзд до України
За словами Павла Михайловича про переїзд до України наполягали старші сестри. Родина повернулася невдало, саме на період післявоєнного голодомору 1947-го.
Зображувальними засобами тяжів до так званого «суворого стилю» — напрямку, поширеному в мистецтві 1960-х років[3].
Значне місце в творчості художника займав образ Т. Г. Шевченка: картини «На Вкраїну ідіть, діти...» (1970—1980 рр.), «Обніміться, брати мої» (2010), «Т. Г. Шевченко — факел» (2010) та інші.
Єдиний із сумських художників послідовно ій невпинно працював над дитячими образами: «Мрійники» (1961), «Допитливі» (1973). Переживши лихоліття воєнного часу, митець присвятив багато творів дітям війни: «Колискова» (1985), «З війни» (2003). Розповів про материнський подвиг О. Деревської на полотні «Роменська Мадонна» (1984).
Написав портрети багатьох видатних уродженців Сумщини; «Чемпіон А. Шапаренко», «В. Голубничий» (обидві — 1983), «Доярка Н. Хоменко» (1985) та ін.
Павло Ковтун // Художники Сумщини : альбом Сумської обласної організації Національної спілки художників України. — Суми : Собор, 2006. — С. 60—63 : іл. — ISBN 966-7164-52-7
Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ : Хрещатик, 2007. — С.50. — ISBN 966-581-344-8