Ковнір Степан Дем'янович
Степа́н Дем'я́нович Ковнір (*1695 — †1786) — український архітектор 18 століття, майстер українського бароко. Підданий Києво-Печерської лаври[1], автор багатьох споруд її архітектурного комплексу. БіографіяНародився 1695 року у селі Гвоздів на Київщині, що з 16 століття належало Київському Пустинно-Микільському монастирю[2]. З молодих років працював каменярем. Був підданним Києво-Печерської лаври[1] (хоч і звільненим від усіх монастирських повинностей). Близько 1720 року переселився до Києва. Монастир зазнав великої пожежі у 1718 році. Тому тут розпочали великі відбудовчі роботи, в яких брав участь Ковнір. Спершу він працював під керівництвом Йогана Шеделя, Василя Нейолова та інших професійних зодчих, а з часом і сам отримав кваліфікацію «кам'яного будівництва майстра». Вважається, що першими творами Ковніра були споруди господарчого призначення — склади, комори, ключарня, палітурня, друкарня. За участю Ковніра споруджено дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші видатні пам'ятки українського бароко. Яскравим шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхньої Лаври — колишнє службове монастирське приміщення. Києво-Печерській лаврі будівничий віддав майже 40 років своєї праці. Дослідження життя і творчостіДослідження життя і творчої спадщини майстра почалися лише у 20 столітті. Честь уточнення багатьох біографічних даних про Степана Ковніра належить Борису Крицькому, який у 1950-60 роках зокрема з’ясував рік його народження. Творіння Ковніра викликали захоплення професора Юрія Асєєва, який писав:
Творча спадщина
Роботи на будівництвах інших майстрів
СумнівнаГалерея
Примітки
Джерела
Посилання
|