Ковальов Максим Сергійович

Ф
Максим Ковальов
Максим Ковальов
Максим Ковальов
Особисті дані
Повне ім'я Максим Сергійович
Ковальов
Народження 20 березня 1989(1989-03-20) (35 років)
  Алчевськ, УРСР
Зріст 184 см
Вага 74 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Інгулець»
Номер 55
Юнацькі клуби
2001–2002
2003–2006
Україна «Сталь» А
Україна «Шахтар» Д
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2015 Україна «Шахтар» Д 1 (0)
2005  Україна «Шахтар-2» 1 (0)
2005–2008  Україна «Шахтар-3» 38 (2)
2010–2011  Україна «Зоря» Л 34 (0)
2011–2013  Україна «Іллічівець» 7 (0)
2013–2014  Україна «Сталь» А 41 (0)
2015–2018 Україна «Зірка» К 61 (0)
2018– Україна «Інгулець» 91 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004–2005
2005–2006
2006–2007
2007–2008
Україна України (U-16)
Україна України (U-17)
Україна України (U-18)
Україна України (U-19)
20 (3)
14 (3)
14 (2)
13 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 червня 2023.

Макси́м Сергі́йович Ковальо́в (нар. 20 березня 1989, Алчевськ, Луганська область, УРСР) — український футболіст, захисник «Інгульця» (Петрове). Переможець першої ліги 2016, фіналіст Кубка України 2019.

Кар'єра

Вихованець спортивних шкіл «Сталі» з Алчевська та «Шахтаря» із Донецька. Його першим тренером був В'ячеслав Францев[1]. У січні 2010 року на правах оренди перейшов до луганської «Зорі».

У червні 2011 року на правах оренди перейшов в «Іллічівець».

У 2013 році на правах оренди перейшов до «Сталі» з Алчевська й 14 липня дебютував у новій команді[2].

У 2015 році підписав контракт із кіровоградською «Зіркою»[3]. У складі команди у 2016 році став переможцем Першої ліги України.

Досягнення

Примітки

  1. Максим Ковальов. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016. (рос.)
  2. Неділя, 14 липня, 2013: «Сталь» заявилася на сезон. Архів оригіналу за 4 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016. (рос.)
  3. «Зірка» підписала Романа Локтіонова та Максима Ковальова. Архів оригіналу за 20 Лютого 2015. Процитовано 4 Жовтня 2016.

Посилання