Князь Естергазі Ніколаус II

Князь Естергазі Ніколаус II
Народився12 грудня 1765(1765-12-12)[1][3][2]
Відень, Габсбурзька монархія
Помер25 листопада 1833(1833-11-25)[1][2] (67 років)
Комо[1]
Країна Угорщина
Діяльністьполітик, дипломат, композитор, офіцер
Знання мовугорська[4]
Титулгерцог
Посадатаємний радник[5]
Військове званнягенерал
Партіяполітик до появи політичних партійd
РідЕстергазі
БатькоАнтон І Естергазіd
МатиMária Terézia, Gräfin Erdödy de Monyorókerék et Monoszlód[6]
У шлюбі зPrincess Maria Josepha Hermengilde of Liechtensteind
ДітиПавло ІІІ Естергазіd і Леопольдіна Естергазіd
Нагороди
Орден Золотого руна

Княжий герб Ніколауса II

Микола (Міклош) II, князь Естергазі (угор. Nikolaus II. Esterházy de Galantha; 12 грудня 1765, Відень — 25 листопада 1833, Комо) — угорський граф, імперський фельдмаршал.

Біографія

Портрет Миколи (Міклоша) II, князя Естергазі роботи худ. Мартіна Кноллера

Представник князівської гілки роду Естергазі, один із найбагатших людей Угорщини, з 1794 року — фюрст, глава дому, князь Естергазі, онук Міклоша-Йосипа Естергазі, при дворі якого виховувався.

З 1779 по 1782 рік разом з молодшим братом відвідував Collegium Juricum в Егері. 1786 року скінчив військову освіту в Лінці.

1783 року одружився з Марією-Йозефою Ліхтенштейн, донькою князя Франца-Йосифа I фон Ліхтенштейна. 1785 року у подружжя народився син, Пал Антал, 1788 року донька — Леопольдина.

Увійшов в історію під прізвиськом «Il Magnifico» (іт. «Чудовий») через пишноти свого двору, будівель і садів і, передусім, його великих колекцій творів мистецтва. Був покровителем діячів мистецтв, особливо Йозефа Гайдна.

З 1790 року — член Таємної ради, з 1802 року — лейтенант-фельдмаршал, потім генерал-квартирмейстер, з 1803 року — Генерал-фельдмаршал і капітан королівської угорської лейб-гвардії, з 1808 року — почесний член Віденської академії мистецтв.

У 1797—1800 роках був одним із 4-х угорських окружних генералів, які очолювали угорські національні війська.

Сучасники описують його як чарівну, освічену і активну людину.

На початку XIX століття Естергазі, який оголосив своїм предком самого Аттілу, нібито відхилив запропоновану йому Наполеоном угорську корону[7], вважаючи за краще медіатизацію, тобто рівнорідність з європейськими монархами.

1809 року виставив корпус добровольців на допомогу Австрії проти Наполеона. Близько 1810 року купив будинок у Парижі й запропонував Луїджі Керубіні посаду придворного диригента. 1827 року придбав у великого герцога Людвіга I Баденського острів Майнау на Боденському озері, який часто використовував як резиденцію.

Пам'ять

  • 1862 року на честь Миколи (Міклоша) II, князя Естергазі, було названо вулицю Естергазі-ґассе у Віденському районі Маріагільф .

Нагороди

Примітки

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #130146870 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Eßterházy von Galántha, Nikolaus Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 4. — S. 102.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  5. Catalog of the German National Library
  6. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. Эстергази-Галанта // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання