Княжинський Антон

Княжинський Антон
Народився20 лютого 1893(1893-02-20)
Тисовиця, Старосамбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер12 лютого 1960(1960-02-12) (66 років)
Філадельфія, Пенсільванія, США
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща → Третій Рейх → СРСР СРСР → США США
Діяльністьписьменник, вчитель
Alma materФілософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
ЗакладКоломийська українська гімназія
Посададиректор Коломийської ґімназії, голова Українського уряду Коломийської округи
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософії[1]
Військова службаУкраїнські січові стрільці
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Княжинський.

д-р Анто́н Княжи́нський (20 лютого 1893, с. Тисовиця Старо-Самбірського повіту — 12 лютого 1960) — літературознавець, військовик, освітній і громадський діяч. Доктор філософії, професор, директор Коломийської гімназії, січовий стрілець, політв'язень більшовицьких таборів.

З біографії

Народився на Бойківщині в сім'ї священика. Шкільну освіту здобув у Самборі, де батько мав парафію. Диплом доктора філософії отримав по навчанні у Львівському університеті.

Одним із перших зголосився до лав Українських Січових Стрільців.

Після війни працював у навчальних закладах Яворова, Дрогобича, Тернополя, Самбора. Місця праці змінював через переслідування польської влади.

У лютому 1928 року входив до складу ініціативної групи по створенню товариства «Бойківщина», головував адвокат Володимир Гуркевич; з 1937 року разом з Володимиром Кордубою керував товариством. Був одним із засновників музею «Бойківщина» в Самборі — разом з Володимиром Гуркевичом; музеєм завідував Іван Филипчак.

На Різдво Господнє 1939 року єпископ Григорій (Хомишин) оповів йому про своє видіння, у якому він бачив жахливу війну і їх обидвох в катівнях у невідомих землях. Видіння в швидкому часі справдилося.

У часи Другої світової війни виконував обов'язки керівника окружної адміністрації, вчителював, встиг побувати директором Коломийської ґімназії, головою Українського уряду Коломийської округи, і референтом культури при окружному комітеті в Станіславові.

Через переслідування гестапо Княжинський змушений був переїхати до Нового Сончу. У 1944 році потрапив до Відня. 1945 року радянська влада заарештувала Княжинського у Відні й запроторила на десять років до сибірських концтаборів.

1955 року йому пощастило вирватися з тяжкої неволі й долучитися до родини, що проживала на той час у Філадельфії, де й помер 12 лютого 1960 року.

Творчість

Автор спогадів «На дні СССР» (1959, посм. 2001) та «В країні неволі»; літературознавчих праць «Творчий шлях Лесі Українки», студії «Дух нації» (1959), статей.

Вшанування

Його ім'я носить вулиця в Коломиї.

У Дрогобицькому педагогічному університеті існує студентська дослідницька формація імені Антона Княжинського.

Примітки

  1. ↑ Васильович М. В. Княжинський Антін // Енциклопедія української діяспори — Наукове товариство імені Шевченка, НАН України, 1995. — Т. 1. — С. 370–371.

Література

Посилання

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.