Клірова відомість

Клі́рова відо́мість (списки осіб духовного відомства) — документ про службу осіб духовного стану. Згідно із законом вважався актом, що засвідчує стан осіб духовного звання.

Історія

Вперше у Всеросійській імперії були запроваджені 20 січня 1769 року під назвою «Іменні списки всім особам духовного звання православного сповідання»[1]. 31 березня 1829 року встановлена форма клірових відомостей з трьох частин[2]. 1876 року вони доповнені графою про власні майнові володіння духовної особи, а також її батьків і дружини.

Зміст

Клірові відомості складалися з трьох частин:

В першу частину вносили відомості про будівлю церкви (рік побудови, чиїм коштом, матеріал споруди, забезпечення церковним начинням, наявність житлових приміщень, відстань до консисторії тощо)[1], про церковне майно і доходи, про наявність школи і богадільні.

До другої частини включалися послужні списки причта. Вона містила: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження (вік вказувався на підставі метричних книг), сімейний стан, родинні зв'язки, стан, освіту, місце служби, посаду, нагороди, володіння землею і нерухомістю, знаходження під судом. Крім того, в них були внесені всі діти членів причту, навіть якщо вони проживали окремо від сім'ї.

У третій частині давалися статистичні дані по парафії (суспільний стан парафіян, кількість старообрядців, іновірців тощо)[2].

Загалом клірові відомості складалися щорічно при кожному храмі та були, фактично, зібранням інформації про окрему церкву на певному етапі її існування. Зазвичай велося два примірника, один з яких залишався у парафії, а другий подавався до консисторії[1].

Зберігання

Примітки

  1. ↑ а б в Шевчук А. Клірові відомості як джерело з генеалогії населення Волинської губернії ХІХ – початку ХХ ст.: інформативне наповнення та стан збереження [Архівовано 15 серпня 2021 у Wayback Machine.] // «Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України», ч. 4, 2008, с. 106-109
  2. ↑ а б Мандзяк О. Село Ожеве: клірова відомість 1824 року [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // «Сокирянщина», 22 серпня 2020

Посилання