Клер Дені

Клер Дені
фр. Claire Denis
Клер Дені на Венеційському МКФ, 2009
Дата народження21 квітня 1948(1948-04-21) (76 років)
Місце народженняПариж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисерка, сценаристка
Alma materІнститут перспективних досліджень кінематографаd
Роки активності1988 — наш час
IMDbID 0219136
Автограф
Нагороди та премії
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Клер Дені у Вікісховищі

Клер Дені́ (фр. Claire Denis; нар. 21 квітня 1948, Париж, Франція) — французька кінорежисерка та сценаристка, яскрава представниця сучасного авторського кіно Франції.

Життєпис

Клер Дені народилася 21 квітня 1948 року в Парижі в сім'ї адміністратора у французьких колоніях. Зростала в Африці (Камерун, Буркіна-Фасо, Джибуті). Закінчила Інститут вищих кінематографічних досліджень (фр. IDHEC, 1972). Працювала асистентом у Душана Маккавеєва, Робера Енріко, Жака Ріветта, Віма Вендерса, Коста-Гавраса, Джима Джармуша та ін.

У ролі режисера Клер Дені дебютувала в 1988 році автобіографічним фільмом «Шоколад», дія якого, як і низки інших фільмів режисерки, розгортається в Африці.

Кілька разів Дені знялася як акторка (Салон краси «Венера» Тоні Маршалл, 1998, та ін.).

У 2005 році Клер Дені входила до складу журі 62-го Венеціанського МКФ та XXVII Московського міжнародного кінофестивалю.

Фільм Клер Дені 2017 року «Нехай світить сонце», знятий за твором «Фрагменти мови закоханого» (1977) Ролана Барта з Жульєт Бінош та Ксав'є Бовуа в головних ролях, було відібрано для участі у Двотижневику режисерів на 70-го Каннському міжнародному кінофестивалі (2017)[1][2].

Фільмографія (вибіркова)

Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1988 Шоколад Chocolat
1990 Плювати на смерть S'en fout la mort
1994 Не можу заснути J'ai pas sommeil
1996 Ненетт і Боні Nénette et Boni
1999 Красива робота Beau Travail за мотивами повісті Германа Мелвілла «Біллі Бад»
2001 Що не день, то неприємності Trouble Every Day
2002 На десять хвилин старше: Віолончель Ten Minutes Older — The Cello епізод «У бік Нансі»
2002 П'ятниця, вечір Vendredi soir
2005 Непроханий гість L'Intrus за однойменною книгою Жана-Люка Нансі, 2000
2008 35 стопок рому 35 rhums
2009 Білий матеріал White Material
2013 Славні ублюдки Les Salauds
2017 Нехай світить сонце Un beau soleil intérieur за твором Ролана Барта «Фрагментів мови закоханого»
2018 Вище товариство High Life
2022 Обидві сторони леза Fire
2022 Зірки опівдні The Stars at Noon

Визнання

На 66-му Венеційському кінофестивалі, 2009
Нагороди та номінації Клер Дені[3][4]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1988 Золота пальмова гілка Шоколад Номінація
2013 Премія Особливий погляд Славні ублюдки Номінація
Премія «Сезар»
1989 Найкращий дебютний фільм Шоколад Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1990 Золотий лев Плювати на смерть Номінація
2004 Непроханий гість Номінація
2009 Білий матеріал Номінація
Кінофестиваль франкомовного кіно в Намюрі
1996 Гран-прі Золотий Баярд за найкращий фільм Ненетт і Боні Номінація
Золотий Баярд за найкращий художній внесок Перемога
2001 Гран-прі Золотий Баярд за найкращий фільм Що не день, то неприємності Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1996 Гран-прі Золотий леопард Ненетт і Боні Перемога
Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2000 Приз журі читачів «Berliner Zeitung» — Спеціальна згадка Красива робота Перемога
Роттердамський міжнародний кінофестиваль}}
2001 Приз KNF — Спеціальна згадка Красива робота Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
2001 Найкращий іноземний фільм Красива робота Номінація
Гамбурзький кінофестиваль
2008 Приз Art Cinema 35 стопок рому Перемога
Найкращий сценарій Номінація
Приз критиків Номінація
Стокгольмський міжнародний кінофестиваль
2013 Приз за життєві досягнення Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Торонто
2018 Приз «Народний вибір» Вище товариство Номінація

Громадська позиція

У липні 2018 року підтримала петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5]

Примітки

  1. ↑ Fortnight 2017: The 49th Directors' Fortnight Selection. Quinzaine des Réalisateurs. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  2. ↑ Elsa Keslassy (19 квітня 2016). Cannes: Juliette Binoche-Gerard Depardieu Drama to Kick Off Directors Fortnight. Variety. Архів оригіналу за 26 Квітня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
  3. ↑ Нагороди та номінації Клер Дені на сайті IMDb(англ.)
  4. ↑ Claire Denis : Ses récompenses et nominations [Архівовано 17 Квітня 2016 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)
  5. ↑ Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [Архівовано 10 Липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018

Література

  • Glissant É. Opacity in the Films of Claire Denis—Black Diaspora and Creolisation// French civilization and its discontents: nationalism, colonialism, race/ Tyler Edward Stovall, Georges Van den Abbeele, eds. Lanham: Lexington Books, 2003
  • Beugnet M. Claire Denis. Manchester: Manchester UP, 2004
  • Mayne J. Claire Denis. Urbana: University of Illinois Press, 2005
  • Maule R. The dialectics of transnational identity and female desire in four films of Claire Denis// Remapping world cinema: identity, culture and politics in film/ Stephanie Dennison, Song Hwee Lim, eds. London; New York: Wallflower Press, 2006
  • Mal C. Claire Denis: cinéaste à part, et entière-. Paris: Verneuil, 2007
  • Nancy J.-L. Claire Denis: icon of ferocity // Cinematic thinking: philosophical approaches to the new cinema/ James Phillips, ed. Stanford: Stanford UP, 2008
  • Le cinéma de Claire Denis: ou, L'énigme des sens/ Sous la dir. de Rémi Fontanel. Lyon: Aléas, 2008

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Клер Дені
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клер Дені