|
Кияс
Кияс (араб. قياس — «аналогія») — в ісламі судження, що виноситься за аналогією, одна з категорій незалежного судження, провідний принцип раціоналістичного дослідження правових питань. Такий правовий метод визнаний мусульманськими школами у зв'язку з тим, що існують проблеми, з приводу яких немає прямих вказівок у ісламських першоджерелах. Кияс — зіставлення схематичної моделі проблеми, що вирішується, з моделлю вже вирішеної проблеми і виведення рішення за аналогією. Цей метод, в основі якого лежить логіка Аристотеля, широко використовувався римсько-візантійськими юристами. У ісламському богословсько-правовому комплексі він був розроблений Хаммадом ібн Абі Сулейманом (перша половина VIII ст.) та його учнем Абу Ханіфою (699—767). Значення киясу у всій системі фікху і шаріату наскільки велике, що він був прийнятий за одне з їх джерел поряд з Кораном, сунною та іджмою, відтіснивши на задній план інші категорії раціоналістичного дослідження. Завдяки киясу з'явилась можливість аналізувати кожне правове явище, уникаючи механічного нагромадження фактів. Приклад застосування киясу: «Виноградне вино (хамр) заборонене через його оп'яняючі властивості. Пальмове вино (набіз) має також оп'яняючу дію. Відповідно, пальмове вино повинне бути заборонене». З приводу прийнятності рішень виведених на основі киясу, в середовищі мусульманських улемів існували різні думки. Ханафіти, Малікіти та Шафіїти повністю приймають їх як докази. Ханбаліти загалом з недовірою ставляться до киясу, однак визнають рішення, виведені на його основі у виняткових випадках. Див. такожДжерела
|
